У неділю, 26 січня, в Білорусі відбудеться перший тур президентських виборів, результат яких, по суті, вже наперед визначив диктатор Олександр Лукашенко. Це друга частина інтерв’ю з Павлом Латушком, головою Національного антикризового управління, заступником Світлани Тихановської в Об’єднаному перехідному кабінеті, колишнім міністром культури, заочно засудженим білоруським режимом до 18 років ув’язнення в березні 2023 року. Частину першу можна прочитати тут.

Advertisement

Міхал Куявський: У мене до Вас особисте запитання. Ви живете у Варшаві. Який ваш останній спогад, пов’язаний з Білоруссю? Що ви пам’ятаєте?

Павел Латушко: Не думав, що ви про це запитаєте. Мені часто сниться Білорусь. Це добрий знак, я оптиміст. Серед моїх спогадів – мій будинок під Мінськом. Він стоїть порожній, його «забрали». Це боляче. Це в селі, де народилися й жили мої діди і прадіди. Ще один спогад – поїздка з польським послом з литовського посольства в Мінську до польського Білостока. Якби посли Польщі та Литви не переконали мене поїхати – а я довго опирався, – то мене, можливо, не було б сьогодні серед живих.

Advertisement
Чехія заборонила надавати громадянство росіянам до закінчення війни
Більше по темі

Чехія заборонила надавати громадянство росіянам до закінчення війни

До кримінального кодексу також додали нову статтю, яка забороняє несанкціоновану співпрацю з Росією.

МК: У Польщі живе близько 140 000 білорусів. Серед них у мене багато друзів, які також брали участь у протестах, і їхній зв’язок із Білоруссю дуже сильний. Проте вони стикаються тут з багатьма проблемами. Однією з них, наприклад, відсутність консульських послуг і видача паспортів. Ви пропонуєте видавати «опозиційні» паспорти. Що це означає?

П.Л.: Ситуація надзвичайна, йдеться не лише про «опозиційний» паспорт, а й про інституцію, яка могла би цим зайнятися. Нещодавно я розмовляв у Вільнюсі з новим міністром юстиції Литви. Я сказав йому, що ми не опозиція, ми – більшість. Нам вдалося створити безпрецедентні інституції. У нас є обраний президент у вигнанні Світлана Тихановська, перехідний Кабінет міністрів, обрана Координаційна рада. Ці інституції можуть видавати документи.

Advertisement

Звичайно, видача паспорта для нової Білорусі є складним завданням. Ми вже розробили його шаблон. Однак складним питанням залишається визнання цього паспорта іншими країнами. Це також є частиною стратегії, щоб наші західні партнери нас підтримали. Поки що не можу сказати, чи вдасться це зробити, але ми працюємо над тим, щоб досягти міжнародного визнання.

Важливим питанням є легалізація перебування білорусів у західних країнах, термін дії документів яких закінчується. Зупинивши консульські послуги, Лукашенко надіслав чіткий сигнал, що ті, хто виїхав з Білорусі, є небажаними. Його ставлення до білорусів показує, якою людиною він є, якщо його взагалі можна назвати людиною.

Advertisement

МК: Щодо питання білорусів у Польщі та інших західних країнах: є значна проблема з реабілітацією та легалізацією білоруських ветеранів, які брали участь у війні на боці України. Як просувається ця справа?

П.Л.: Ми порушуємо цю тему на кожній нашій зустрічі з Міністерством внутрішніх справ Польщі та з владою Литви. Рішення належать приймаючим країнам, і на них також впливають спецслужби. Кожна країна дивиться на це питання з точки зору власної безпеки. Ми звертаємося до влади країн, де перебувають білоруси, які боролися за свободу України та Білорусі, з проханням простягнути їм руку допомоги.

Advertisement

Вони ризикували своїм життям і здоров’ям. Понад 70 людей загинули. Нещодавно загинула Марія Зайцева, 24-річна білоруська солдат-доброволець, яка воювала за Україну. Вона також була активною під час протестів у Білорусі. ЦИТАТА: Лукашенко – брехун. Ми також знаємо, що він заохочував Путіна розпочати цю війну.

МК: Нещодавно в одному зі своїх інтерв’ю президент Зеленський сказав, що невдовзі після початку вторгнення у 2022 році Лукашенко зателефонував йому і вибачився. Лукашенко звинуватив українського президента у брехні. Що тут відбувається, що це за гра?

ПЛ: Я хотів би потиснути руку президентові України за те, що він сказав. Я впевнений, що це правда. Зеленський поставив питання про те, чи має Лукашенко якусь легітимність, якщо він хоче називати себе президентом країни. Якщо він стверджує, що рішення приймав не він, а Путін, то виходить, що 24 лютого 2022 року він дізнався про вторгнення з території Білорусі по телевізору, а його генерали були у відпустці. Лукашенко – брехун.

Advertisement

Ми також знаємо, що він заохочував Путіна розпочати цю війну. Він робив це, щоб уникнути зміни влади. У 2020-21 роках Лукашенко оголосив, що не буде переобиратися. Мовляв, війна мала відволікти Путіна і таким чином захистити його.

Це ще не все – Лукашенко запропонував президенту України вдарити у відповідь по нафтопереробному заводу в Мозирі, де живуть 105 000 білорусів. На заводі працює 5 000 білорусів. Це свідчить про те, що життя і добробут білорусів для нього нічого не значать. Він зробив це лише для того, щоб мати привід пояснити, чому агресія почалася з білоруської території, і виправдати відправку білоруських військ в Україну. Саме тоді він прийняв це рішення. Президент Зеленський вкотре показав справжнє обличчя Лукашенка.

МК: Чи боявся Лукашенко, що військові, рядові солдати, відмовляться виконувати наказ про напад?

ПЛ: Я не погоджуюся з багатьма аналітиками, які стверджують, що саме завдяки Лукашенку білоруську армію не відправили в Україну. Їх не відправили через білоруський народ, який, на відміну від росіян, вийшов на вулиці 24 лютого 2022 року. Тоді заарештували 1 700 людей, багато з них досі перебувають у в’язниці. Вони отримали вироки по 25 років. Чому суддів, які їх засудили, немає в санкційних списках?

Білоруський опір намагався підірвати військову логістику і потяги. Лукашенко не наважився на введення військ не через симпатію до України, а через страх перед протестами і втратою влади. За нашими даними, Путін хоче, щоб Білорусь фізично не брала участі у війні. Він поставив перед Лукашенком важливе завдання – виробляти зброю для Росії та робити все, щоб Росія обходила санкції через Білорусь.

МК: В останні місяці ми регулярно чуємо про те, що Лукашенко помилував більше політичних в’язнів, але загальна кількість ув’язнених не зменшується – він просто заарештовує нових. Нещодавно диктатор заявив, що Польща відмовилася від боротьби за ув’язненого Анджея Почобута [білоруський політв’язень польського походження], на що речник польського МЗС відповів, що режим повинен просто звільнити невинну людину. Що стоїть за грою Лукашенка?

ПЛ: Я згоден з речником. Ці люди невинні. Як можна помилувати невинного? Лукашенко звільняє переважно тих, чий термін ув’язнення добігає кінця. Вихід із в’язниці не означає свободу – ці люди повинні щодня з’являтися в міліцію, відмічатися, вони стикаються з труднощами в пошуку роботи, у виїзді за кордон. Вони залишаються під контролем режиму. Випустивши їх, він ув’язнює нових людей.

Ми будемо боротися доти, поки сам Лукашенко не опиниться в такій клітці як обвинувачений у скоєнні злочинів проти людяності.

МК: Для чого він це робить?

ПЛ: Він хоче показати білорусам перед виборами, що готовий піти на поступки і звільнити з гуманітарних міркувань тих, хто виступав проти нього. Друга мета – послати сигнали Заходу, але Захід не реагує. Можливо, він би відреагував, якби були звільнені всі політичні в’язні. Коли Лукашенко публічно показав колишнього кандидата в президенти Віктора Бабарику, одна з незалежних білоруських газет написала, що це було селфі Романа Протасевича [колишній опозиціонер, співзасновник NEXTA, нині пропагандист режиму, який відвідував Віктора Бабарику у в’язниці] на тлі тортур.

Додам, що Лукашенко влаштовує людський зоопарк. Він публічно показує людей у клітках. Людей, з якими не було контакту роками, поки вони були у в’язниці. Ми повинні подякувати йому за це? Аплодувати? Він хоче, щоб ми визнали, що ми зробили помилку, виступивши проти нього в 2020 році. Він хоче, щоб ми визнали його президентом. Ми будемо боротися доти, поки Лукашенко сам не опиниться в такій клітці як обвинувачений у скоєнні злочинів проти людяності.

МК: У 2024 році Литва подала запит до Гаазького трибуналу на видачу ордера на арешт Лукашенка.

ПЛ: Жодна країна не підтримала цей запит, і це викликає наше занепокоєння. Білорусам важко зрозуміти, чому лише одна країна взяла на себе ініціативу подати запит на видачу ордера на арешт Лукашенка за скоєння злочинів проти людяності.

Я також сподіваюся, що українська влада, ставши членом МКС 1 січня 2025 року, підтримає наші зусилля щодо видачі ордеру на арешт Лукашенка за депортацію українських дітей та їхнє «перевиховання» в Білорусі. Ми маємо докази цього. Лукашенко також має бути покараний за співучасть в агресії проти України. Не можна, щоб він уникнув відповідальності.

МК: Чому цього не зробили інші країни, наприклад, Польща?

ПЛ: Я можу лише припустити, що вони притримують це як зброю, яку можуть використати в майбутньому, якщо Лукашенко піде далі. Але це лише моє припущення. Лукашенко скоює злочини роками, і ця ситуація є випробуванням для Заходу, чиї лідери охоче фотографуються з нами, але коли настає час діяти, вони просто спостерігають.

Якщо Захід не буде діяти, білоруси втратять віру в демократію як ефективний інструмент управління країною. Цінності та права людини є основою ЄС. Якщо білоруси бачать, що це лише слова, а не дії, навіщо їм боротися? Я ставлю це питання нашим західним партнерам. Я хотів би, щоб вони відповіли мені, як білорусу, засудженому до 18 років, тому, кого кілька разів намагалися вбити. Я хотів би, щоб наші партнери сказали всім тим, хто сидить у білоруських в’язницях, за що ми боремося.

МК: Білоруси в західних країнах – це не лише біженці та економічні мігранти, а й співробітники служб режиму. Нещодавно у Варшаві було скоєно напад на професора Яна Маліцького, завідувача кафедри східноєвропейських досліджень Варшавського університету. Особи нападників ще не встановлені, але є припущення, що це могли бути співробітники білоруських спецслужб. Ми бачимо багато диверсій і гібридних дій. Один із польських суддів, як би дивно це не звучало, нещодавно отримав «притулок» у Білорусі. З чим ми маємо справу?

ПЛ: Служби працюють завжди – як у мирний час, так і під час війни. Політична воля Москви і Мінська спонукає їх діяти на випередження. Цілі різняться. Одна з них – знищити білоруські демократичні сили у вигнанні, щоб ми більше не залишалися альтернативою і загрозою. Інша мета – спровокувати напруженість у західних суспільствах і послабити їхню підтримку України. Ще одне завдання – саботаж і диверсії, про що публічно заявляв сам Лукашенко.