На сучасному українському полі бою результат часто визначають дрони. А дронам потрібні батареї. Багато — дуже багато батарей. І чим довший їхній ресурс, тим ефективніший дрон.
У засекреченому виробничому приміщенні на заході України команда підприємців, інженерів та робітників створює нове покоління батарей для дронів.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
За словами директора компанії Pawell Power Володимира Небора, на розробку пішли місяці, а відгуки військових із передової — які визначали конструкцію, випробування й перехід від експериментального зразка до серійного виробництва — виявилися позитивними.
«Ми постійно спілкуємося з хлопцями на передовій, і вони кажуть нам, що їм потрібно», — розповів Небор під час інтерв’ю на одному з підпільних майданчиків зі збирання батарей на заході України. — «Наша робота — почути їх і запропонувати технічні рішення».
Дрони атакували Санкт-Петербург: спалахнула пожежа на нафтовому терміналі
За словами Небора та двох українських операторів наземних безпілотників (UGV), опитаних для цієї статті, їхня новітня й найпотужніша батарея — пристрій на 118 000 мА·год, герметично запаяний у чорний водозахисний пластик і вагою близько двох кілограмів — здатна забезпечувати роботу наземного робота Збройних сил України протягом цілої доби, майже на будь-якій місцевості й за будь-якої погоди.
Під час інтерв’ю (на початку листопада) Небор зазначив, що на жодному напрямку російсько-української війни не існує батареї подібної ваги, яка могла б утримувати в повітрі FPV-дрон або забезпечувати рух UGV так само довго, як їхня найсучасніша модель.
Kyiv Post перевірив конкурентні продукти в Україні та за її межами і з’ясував, що ця заява загалом відповідає дійсності. Водночас український ринок комплектувальних для дронів переповнений батареями — подібного класу й різної якості — від десятків великих і малих виробників. Більшість із них, як і компанія Небора, постійно тримають зв’язок із операторами дронів на передовій та безперервно вдосконалюють свою продукцію, щоб допомогти військовим воювати ефективніше.
«Проблема не в одному параметрі. Вимоги, яким має відповідати батарея, постійно змінюються. Війна просто не дозволяє технологіям стояти на місці», — розповів операційний менеджер Олексій Ткач*. — «Цілком правда, що війна є двигуном прогресу. Тому ми змушені постійно адаптуватися. Потреби наших замовників змінюються відповідно до того, що диктує війна. Солдати надсилають нам свої запити, а ми вже намагаємося максимально, наскільки це можливо, їх виконати».
Досягнення Pawell Energy, за словами співрозмовників Kyiv Post, у тому, що компанії вдалося суттєво просунути вперед одну з важливих складових українського військового виробництва — більш потужні й легкі батареї для дронів.
У середині 2025 року команда Небора і Ткача стала першою українською компанією, яка змогла створити батарею, що поєднує твердотільні блоки з високострумовими літій-іонними елементами, передати її на фронт для випробувань, опрацювати зворотний зв’язок від операторів, а потім запустити у виробництво. Завдяки цьому в українських військових з’явилася батарея, яка приблизно вдвічі перевершує попередні за ефективністю.
«Я пишаюся тим, що ми виробляємо цю батарею. Вона менша за розміром і вагою, але має більшу ємність. Це дозволяє виконувати складніші завдання. Ми можемо літати далі. Із цією конкретною батареєю нам вдалося пролетіти 170 км на дроні з двома двигунами й уразити цілі», — сказав Небор.
Історія про те, як невелика регіональна компанія, чий виробничий цех зовні нічим не вирізняється серед навколишніх промислових, комерційних чи житлових будівель, дійшла до виробництва батарей для дронів, загалом повторює типовий шлях розвитку українського військового виробництва.
24-річний Небор до повномасштабного вторгнення Росії займався 3D-друком. Коли друзі й родичі пішли на фронт, він почав допомагати збирати кошти та обладнання для військових. Перші відгуки з передової визначали, що купувати далі. У 2023 році, після припинення США поставок озброєнь Україні та затримок із доставками артилерійських боєприпасів із Європи, українські підрозділи, які мали тисячі гармат і гаубиць, опинилися в критичному дефіциті снарядів. Так, ЗСУ зробили ставку на FPV-дрони для захисту країни.
Програміст із технічною освітою та власник компанії з 3D-друку, Небор розрахував, що його команда може взятися за виробництво батарей для FPV-дронів, які фактично замінювали відсутні іноземні артилерійські снаряди. Чим довше тривала війна, тим більше зростали обсяги виробництва й складність самих батарей. До 2024 року дрони витіснили артилерію як найлетальнішу зброю на українському полі бою. А у 2025-му навіть провідні українські підрозділи на кшталт 14-го полку Безпілотних систем, який здійснює далекобійні удари по цілях у Росії, стали клієнтами Небора. Нещодавно, за його словами, тестову партію батарей придбала й одна нідерландська компанія.
Працівники виробничого майданчика розповіли Kyiv Post, що головна цінність виготовлення батарей для ЗСУ — це можливість робити внесок у оборону країни.
«Мені подобається тут працювати, — каже працівник цеху Володимир Шишкін. — По-перше, тут молода команда, хлопці молоді, я для них ніби дідусь — та я ним і є. Я довго шукав роботу, де міг би бути корисним і допомагати, робити щось, що допомагає нищити наших ворогів. Знаю, що це жорстко, але це правда».
Більшість співробітників, із якими Kyiv Post поспілкувалася на виробництві, виявилися висококваліфікованими фахівцями. Небор має досвід у програмуванні, Ткач — кваліфікований авіамеханік, а Шишкін розповів, що до виходу на пенсію обслуговував винищувачі МіГ-29 у Повітряних силах України.
Під час візиту Kyiv Post виробництво працювало на повну: працівники фрезерували, клеїли, паяли, прокладали проводку, герметизували батареї, пакували їх, приймали компоненти й оформлювали партію на відвантаження. Сотні нових батарей акуратно розміщені на стелажах — чекали відправки на фронт.
«Я знаю, що саме я зробив ці батареї. Це добре. І мені також приємно, що виробництво знаходиться в Україні. Нам потрібно більше такого — чим більше, тим краще», — сказав Шишкін.
Примітка для читача: «Ткач» — це псевдонім, який використано на прохання співрозмовника, щоб захистити його особу. Своє справжнє прізвище він назвав редакції Kyiv Post.
У Румунії виявили ще один російський БпЛА
