На початку цього тижня в Сенаті США розгорілася одна з найбільш емоційних і стратегічно важливих дискусій за останні роки. Законодавці сперечалися, чи заслуговує поведінка Росії в Україні – зокрема, масове викрадення дітей – на те, щоб назвати Росію державою, що підтримує тероризм.
У центрі суперечки – ініційований Ліндсіі Ґремом (ресрп., Півд. Кароліна) двопартійний законопроєкт S. 2978, який зобов’язує Державний департамент визнати Росію державою-спонсором тероризму, якщо вона не поверне тисячі викрадених українських дітей і продовжить завдавати ударів по цивільній інфраструктурі.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Ініціативу підтримала переважна більшість сенаторів від обох партій, але нечисельна (хоча й дуже голосна) меншість попередила, що це може зірвати мирні переговори і призвести до ескалації конфлікту з ядерною державою.
Після майже десятирічної перерви урядовці США з’явилися на економічному форумі Росії
«Це один із найбільших злочинів ХХІ століття», – заявив Ґрем, наголосивши, що з окупованих територій було вивезено близько 20 000 українських дітей і поміщено в табори для «їхньої русифікації». Деякі, додав він, навіть опинилися в Північній Кореї.
«Якщо це не робить державу терористичною, – запитав Ґрем, – то що ж тоді?»
Моральна справа, сформульована як двопартійна сила
Прихильники законопроєкту розглядають його як моральний розрахунок і стратегічний інструмент, спрямований не стільки на провокування військових дій, скільки на те, щоб зробити Росію економічно радіоактивною.
«Відколи я тут, у Сенаті не було нічого, що б так об’єднувало», – сказав Ґрем, вказавши на 85 підписів сенаторів від обох партій і пов’язані з цим зусилля щодо покарання країн, які дешево купують російську нафту.
У разі схвалення законопроєкту Росія отримає той самий правовий статус, як і Північна Корея, Іран, Сирія та Куба, що означає жорсткі обмеження торгівлі, банківської діяльності та дипломатичних відносин.
Співавтор законопроєкту Річард Блюменталь (дем., Коннектикут) назвав викрадення українських дітей «геноцидом», оскільки позбавлення України її дітей рівнозначне знищенню її майбутнього.
«Коли ви знищуєте дітей нації, ви знищуєте саму націю», – сказав Блюменталь, розповідаючи про свої візити до України та зустрічі з батьками, чиїх дітей відвезли до виправних таборів, де їм забороняли розмовляти українською мовою та сповідувати свою релігію.
Він навів приклади 10-місячної Маргарити, ім’я, місце народження та громадянство якої змінили російські власті, та 16-річного Артема, якого змусили жити в дитячому будинку на металевих ліжках і щодня годували печивом.
«Тут немає сірого, – сказав Блюменталь, – тут чорне і біле».
Ренд Пол заперечує – змушує до вирішального протистояння
Ініціатива натрапила на процедурну перешкоду, коли Ренд Пол (респ., Кентуккі) виступив із запереченням, попередивши, що визнання Росії державою, що підтримує тероризм, може стати прихованим дозволом на війну.
«Це колосально погана ідея», – сказав Пол, наголосивши, що «ця небезпечна провокація» може виправдати військові удари без схвалення Конгресу.
Пол неодноразово проводив паралелі з діями США проти венесуельських суден після визнання їх терористичними організаціями і стверджував, що такі ярлики розмивають межу між війною і миром.
«Якщо ви хочете зруйнувати мирний процес, – сказав він, – ухваліть цей закон і кричіть про це з усіх дахів».
За його словами, додаткові санкції (окрім 16 000 вже введених) мало що змінять у розрахунках Москви і, навпаки, можуть посилити її рішучість.
«Ви що, думаєте, що санкція № 16 001 дасть результат?» — запитав він.
Тиск проти умиротворення
У відповідь Ґрем звинуватив Пола в ігноруванні історії, а також того, що заявляє сам Путін.
«Коли ви умиротворяєте агресора, ви отримуєте ще більше агресії», — сказав Ґрем, нагадавши про вторгнення Росії в Крим у 2014 році та Україні в 2022-му. – Якщо ігнорувати Путіна, то Тайвань пропаде».
Він заперечив, що в разі прийняття закон дозволить застосування військової сили, і сказав, що його мета – перекрити фінансові джерела підтримки воєнної машини Росії, зокрема продаж нафти Китаю, Індії та Бразилії.
«Без цих грошей, – сказав Ґрем, – Путін не зможе продовжувати цю війну».
Шахін: «Путін розуміє тільки тиск»
Джин Шахін (дем., Нью-Гемпшир) – провідна членкиня Комітету з міжнародних відносин – сказала: «Єдине, що розуміє Путін, – це тиск. – І проблема в тому, що ми не чинили на нього достатнього тиску».
Вона заявила, що війна Росії проти України продовжується завдяки зовнішній допомозі, вказавши на роль Китаю в постачанні матеріалів і технологій для військових потреб Росії, а також на надання Північною Кореєю людських ресурсів. Шахін також нагадала колегам, що агресивна політика Росії почалася ще до війни в Україні – принаймні, 2008 році, коли Росія вторглася в Грузію в та захопила Південну Осетію і Абхазію.
«Це не абстрактні питання, — сказала вона. — Йдеться про те, як Росія веде цю війну, і Конгрес має повноваження та інструменти, щоб підвищити ціну цієї стратегії».
Шахін вказала на ще два двопартійні законопроєкти, які просуваються через Комітет із закордонних справ: «СТОП Росії та Китаю», спрямований на розрив китайських ланцюгів постачання до Москви, та «REPO», який передбачає використання заморожених російських суверенних активів для фінансування оборони та відбудови України.
«Послання таке: ескалація матиме реальні наслідки», – сказала вона.
Лінія, яку Сенат не може ігнорувати
Емі Клобучар (дем., Міннесота) назвала сенатські дебати випробуванням американських цінностей і авторитету.
«Коли одна держава викрадає дітей іншої як інструмент війни, світ зобов’язаний реагувати».
Клобучар попередила, що бездіяльність буде сигналом толерантності до звірств — не тільки в Україні, а й в усьому світі.
«Це не про помсту, — сказала вона. — Це про те, щоб провести межу».
Заперечення Пола заблокувало негайне ухвалення законопроєкту, але його прихильники дали зрозуміти, що боротьба ще далеко не закінчена. Ґрем пообіцяв продовжувати просувати законопроєкт у новому році, а Блюменталь сказав, що єдність Сенату в цьому питанні має бути безсумнівною — навіть попри процедурні перешкоди.
«Владімір Путін повинен знати, що Америка буде протистояти викраденню дітей», – сказав Блюменталь.
Війна затягується, переговори пробуксовують, а Сенат ніяк не може вийти з глухого кута між моральним імперативом покарати ізгоя і холодним, прагматичним страхом перед тим, що станеться, коли будуть спалені останні дипломатичні мости світу.
