Про післявоєнні гарантії безпеки України сказано вже дуже багато. Серед іншого мова йде про масштабну програму озброєння України, яка зробить її “дикобразом”, на якого не нападеш і якого не проковтнеш. Це можна було би поєднати з гарантіями безпеки з боку США та Ізраїлю чи інших окремих держав, що є або не є членами НАТО. В одній із статей у журналі "Foreign Affairs" пропонувалося введення [в Україну] багатонаціональних стабілізаційних сил, включно з американськими, під проводом Альянсу.

Advertisement

Однак із практичним втіленням усіх пропозицій щодо гарантій безпеки існують великі індивідуальні проблеми, і очевидно, що жодну з них вирішити неможливо, поки Україна не стане членом НАТО. 

Після закінчення нинішньої фази війни Україна матиме найбільшу, найдосвідченішу і найкраще озброєну армію в Європі, і за будь-яких обставин Україна і Захід будуть прагнути підтримувати цей рівень обороноздатності для стримування агресії в майбутньому. Не існує причин для того, щоб не закріпити юридично її вже фактичне членство в НАТО. Це було б набагато ефективнішим запобіжником агресії.

Advertisement
Чехія офіційно долучилась до
Більше по темі

Чехія офіційно долучилась до "Коаліції дронів" для України

Країна приєдналася до "Коаліції безпілотників" після того, як чеська делегація підписала Меморандум про взаєморозуміння.

Європа вже має досвід гарантій безпеки не під егідою НАТО, і цей досвід не є хорошим. У 1994 році Росія, Велика Британія, Франція і США підписали Будапештський меморандум, зобов'язавшись гарантувати безпеку України в її міжнародно визнаних кордонах. Але коли Росія в 2014 році порушила цю угоду, зобов'язання виявилися нічого не вартими. У 2008 році Альянс заявив, що Україна і Грузія "колись" стануть його членами, але відмовився надати їм План дій щодо членства. У серпні того ж року російські так звані "миротворчі" війська перетворились на окупаційні, і ні НАТО, ні ЄС не зробили нічого проти цієї окупації. 

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році Швеція і Фінляндія – найсильніші нейтральні держави – вирішили, що задля власної безпеки їм треба вступити до НАТО. Статусу "дикобраза" (яким вважалася Фінляндія) було недостатньо. То як можна просити Україну погодитись на домовленості, які Фінляндія і Швеція визнали неадекватними? 

Advertisement

Що стосується багатонаціональних сил, то навряд чи вони матимуть таку структуру, таке керівництво і таку єдність, щоб бути дієвими. Та й путінська Росія не сприйматиме їх із більшою пересторогою, аніж вона сприймає НАТО. Вона добре знає, що таке НАТО, а ми знаємо з досвіду, що до безпекових гарантій Альянсу вона ставиться серйозно.

Членство в НАТО не повинно закінчуватися Україною. Треба, щоб воно охопило всі держави, які наразі застрягли в "сірих зонах" Європи. Путін вже не раз демонстрував бажання атакувати і загарбати територію країн, що не є членами НАТО, якщо має найменшу для цього можливість. Так він чинив у Грузії й Молдові ще до нападу на Україну. Сербія – за прямої підтримки Росії – прагне того ж на Балканах. А тому майбутня безпека в Європі вимагає покласти край сірим зонам.

Advertisement

З точки зору внутрішньої політики США аргументи на користь членства України в НАТО є ще переконливішими. 

Щоб не дати Росії шансу, США мають бути беззастережно віддані справі захисту України, але для того, щоб це підтримав Конгрес, інші союзники США в Альянсі мають розділити цей тягар. Єдиною реальною гарантією є та колективна гарантія, яку надає членство в НАТО.

Європейський Союз надав Україні статус кандидата, але в Західній Європі це досі сприймається лише як пропозиція на майбутнє – без чітких зобов'язань і строків. Поступ у процесі вступу України до ЄС має бути першочерговим завданням для обох. 

Advertisement

Виділяючи значні кошти на відбудову України, Захід має наполягати, щоб у ній почали діяти правила ЄС. Це особливо стосується економічних відносин, сектору енергетики і верховенства права, і це треба робити якомога швидше. Цього вимагають зарубіжні інвестори, і воєнний стан виправдовує впровадження економічних і судових реформ методом "шокової терапії".

ЄС і США мають власні причини, щоб підтримувати пришвидшення цього процесу: в державний бюджет України вони разом щомісяця вливають 3 мільярди євро (3,25 мільярда доларів). Чим швидше розпочнеться стійке зростання економіки України, тим більшими будуть надходження від податків, і тим менше вона потребуватиме бюджетної підтримки Заходу.

Advertisement

Як і НАТО, ЄС теж слід прискорити процес перемовин щодо вступу з Молдовою і Грузією. Обидві країни мають виконати багато роботи, але вкрай важливо дати їм чіткий сигнал, що вони, як і Україна, стануть частиною Європи. Якщо не надати Грузії статус кандидата, це тільки відкине її до сфери впливу Росії, а це прямо протилежне тому, чого хоче народ Грузії, і що має підтримувати Захід.

Росія повинна залишити окуповані нею території. Це означає, що і Молдова, і Грузія мають запропонувати громадянство і амністію людям, які живуть на цих територіях, якщо ті захочуть бути їхніми громадянами. Сьогодні вони не приймуть таку пропозицію, але їм важливо знати, що коли Росія зазнає остаточної поразки в Україні, на це є добра воля.

Така політика розширення НАТО і ЄС стримає війну в майбутньому і зробить Європу сильнішою й безпечнішою. І одне це вже є аргументом на користь цієї політики. 

Але є ще один аргумент – сигнал на адресу Китаю. Треба, щоб Китай побачив, що агресивна війна Росії не знищила українську державу, послабила Росію, об'єднала Захід і закрила безпекові проріхи навколо кордонів Росії. Все це спонукає Китай утриматись від нерозважливого військового походу на Тайвань. 

Надалі США і ЄС мають посилювати свою спільну лідерську роль у Західному, економічному, правовому світовому порядку. Реваншизм Росії і загроза з боку Китаю вимагають подальших кроків для зміцнення трансатлантичної єдності. У сфері безпеки такі кроки робить НАТО. В економічній сфері для зміцнення колективної Західної економіки і світового порядку на основі міжнародного права потрібен новий Трансатлантичний пакт інвестицій, зростання і стійкості (TIGRE).