Вчора ми опублікували першу частину нашого аналізу наслідків зупинки проєктів USAID для України.

Ми торкнулися великої кількості економічних аспектів, адже більше 90% всього обсягу допомоги припадало саме на економічний та інфраструктурний сектори, які є критично важливими для України під час повномасштабної війни з більш ресурсним і потужним супротивником.

Значно меншим за обсягом виділених коштів та не менш важливим є культурно-політичний блок, зокрема, підтримка демократії, вільних ЗМІ, але головне – репутаційні втрати США  та можливе включення прямих конкурентів США у світі у фінансування даних проєктів, які потребують завершення.

Advertisement

Вільні ЗМІ – фундамент демократії

Виділення коштів на громадсько-політичну та просвітницьку діяльність, зокрема, медіа, прийнято критикувати через неможливість перевірити і наочно виміряти ефективність цих витрат. Особливо це стосується ініціатив, яким опонують республіканці – таких, як гендерні студії, ЛГБТ-тематика, фемінізм та ін. І це лише мала частка того, що включав у себе блок підтримки демократії в Україні.

Advertisement
Чому Лукашенко після зустрічі з Путіним терміново полетів до Китаю
Більше по темі

Чому Лукашенко після зустрічі з Путіним терміново полетів до Китаю

Неоголошений візит Александра Лукашенка до Пекіна свідчить про спробу знайти підтримку на тлі тиску з боку Москви, Києва та нових безпекових ризиків у регіоні.

З 10% всієї допомоги USAID, що виділялася на підтримку демократії, практично всі гроші йшли на фінансування вільних медіа. Серед тих, хто отримував підтримку – лідери антикорупційних розслідувань в Україні bihus.info, які за останні 10 років опублікували сотні розслідувань про чиновників, міністрів, депутатів різних рівнів і навіть родичів голів держав. Але головне – це регіональний рівень.

«Регіональні медіа завжди були у невигідному становищі по відношенню до загальнодержавних. Просто хоча б тому, що на місцевому рівні значно складніше знайти фінансування, особливо якщо ти публікуєш речі, опозиційні до влади, або ж досягнути самоокупності за рахунок реклами, адже рекламодавці надають перевагу національним медіа як медіа з більшими охопленнями», – каже Оксана Романюк, керівниця вотчдогу українських ЗМІ Detector.media.

Advertisement

Проблема регіональних ЗМІ, про які каже Романюк, значно глибша. По-перше, у спадок від СРСР Україні дісталася мережа регіональних телеканалів і газет, які потім обзавелися сайтами, але їхня редакційна політика залишалася прихильною до місцевих органів влади, оскільки фінансування їх безпосередньо залежало від місцевих бюджетів. Як результат, дуже часто скандальні й проблемні теми в регіонах цими медіа не висвітлювалися. Грантове фінансування дозволило виникнути і розвинутися цілій плеяді молодих і незалежних від місцевих фінансово-політичних груп медіа, які, фактично, наче лампа, освітили те, що раніше багато українців не знали про життя в регіонах. І це не лише розслідування про зв’язки та корупційні схеми на місцевому рівні, а й швидко і якісно зроблені матеріали про перебіг бойових дій, наслідки російських обстрілів тощо.  Україна – найбільша за площею країна Європи, і місцеві журналісти, які добре знають свій регіон, часто можуть опинитися на місці події значно швидше, ніж представники центральних ЗМІ.

Advertisement

Зокрема, фінансування отримували “Миколаївський центр журналістських розслідувань”, “Бахмутська фортеця”, “Має сенс”,  “Агенція журналістських розслідувань “Четверта влада”, “Слідство.Інфо”, “Звільнення Криму”, “Інтерньюз-Україна”, “Громадське телебачення”, Херсонська обласна агенція громадської журналістики “МІСТ”, “Центр публічних розслідувань”, “Українська правда”, “Харківський прес-клуб ринкових реформ”, “Інститут розвитку регіональної преси”, “Тернопільський прес-клуб”, “Громадське радіо”, “Волинський прес-клуб”, “Лігабізнесінформ”,  “Українське Телебачення Торонто”, “Центр журналістських розслідувань “Сила правд”“, Радіостанція “Великий Луг”, “Слобідський край”, “Бабель”, “Українська медійна ініціатива”, “Трибун”, “Медіа-Погляд”,  Асоціація “Незалежні Регіональні Видавці України”, “Фронтир”, “Николаевские новости”, “ЗМІ-НИ Кривий ріг”, ІА “Біляївка.Інфо”, “Черкаська інформаційна агенція 18000”, “Видавництво “Є”, “Харківський кризовий інфоцентр”, “Служба мобільних новин”, “Краматорськ пост”, “Телерадіокомпанія “ТВА”, “Захід.нет”, “Сєвєродонецьк онлайн”, “Криголам”, “Медіа спільнота Запоріжжя”, “Ми – Репортери”, “Вінницький прес-клуб”, “Україна молода”, “Східний варіант”, “Хмарочос”, “Ґвара медіа”, “Українер” – і це неповний список.

Advertisement
Advertisement

Втрата довіри і поразка у soft power

Та найголовніше, що вбачають наші співрозмовники, це – втрата для США. В першу чергу, всіх вкрай розчарувало те, що були зупинені програми, які вже працюють і контракти по яких вже були підписані.

«Всі звикли, що американське договірне право є дуже сильним, що Америка і американці – це ті, на кого можна покладатися. Якщо вони вже все узгодили і підписали договір або контракт – він буде виконуватись. Якщо ми підписали контракт на рік у грудні, я можу розраховувати, що все працюватиме до грудня. Але тепер все не так», – каже нам директор однієї з компаній, яка працювала контрагентом проєктів USAID.

Романюк додає: «Доходить до смішного – деякі фонди пошкребли свої бюджети, знайшли якісь свої вільні гроші і готові їх виділити невеликими грантами на підтримку тих медіа, які втратили фінансування за програмами USAID. І знаєте, що вони пишуть? Вони пишуть прямо, щоб медіа не лякалися – «увага, це не американські гранти!». Тобто, довіра впала дуже швидко».

Ще одна проблема – це «виховання друзів Америки». Активна участь програм USAID,  використання досвіду Сполучених Штатів, спілкування з американськими представниками швидко ламали у багатьох українців, особливо на місцевому рівні, погане уявлення про США, яке створювала радянська, а потім  російська пропаганда. Це призводило до зміни ставлення до США і спрямовувало Україну до реформ і демократизації.

Тепер же, як повідомляють багато джерел, у певні інфраструктурні проєкти, які залишилися без фінансування USAID, готовий зайти Китай.

«Я ніколи в житті не отримував жодних грантів, але я сотні разів бачив на власні очі той величезний внесок, який робить USAID на рівні розбудови двосторонніх відносин низового рівня, – каже колишній заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука. – Багаторазово бачив зміну ставлення звичайного населення до “світового жандарма” через відновлені школи, лікарні, дитячі садочки, через новітні комп’ютерні класи в сільських школах, через відремонтовані мости, через запровадження величезної кількості соціальних проєктів... Китай і Росія вже радо потирають рученята! Якщо у багатьох стоїть перед очима “вихід” США з Афганістану як зразок “кошмару та ганьби”, то нинішня безглузда атака на найефективнішого провідника власної “м’якої сили” – це сто “афганістанів”».

 

Перспектива участі російських (через європейські фірми-прокладки) та китайських компаній не така ефемерна. Зокрема, як відомо Kyiv Post, таку загрозу розглядають як потенційну керівники українських компаній у галузі енергетики.

«Китайські гроші в Україні – це було б дуже погано як для США, так і для України, і не тільки політично, – каже один із авторів реформи децентралізації в Україні, колишній радник президента України Анатолій Ткачук. – Я працював в Африці, і я бачив, до чого призводить прихід китайських грошей. Це велика залежність і, як результат, бідність і проблеми. Це було би значно гіршим сценарієм».