Другий державний візит президента США Дональда Трампа до Великої Британії, що розпочався сьогодні, відзначається королівською пишністю, амбітними економічними угодами та глибоким дипломатичним розколом з найактуальнішого питання національної безпеки, що стоїть перед Європою: Росія.
Хоча адміністрація Трампа прагне підкреслити, що партнерство з Великою Британією поглиблюється в усіх сферах, від технологій до оборони, над ретельно спланованими заходами тяжіє основна розбіжність, а саме в тому, що робити з агресією Москви,
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Дипломатична розбіжність
Сам Трамп поставив чітку (деякі можуть сказати, що й суперечливу) умову для введення санкцій США проти Росії. «Я готовий ввести серйозні санкції проти Росії та Китаю, — заявив він минулими вихідними, — коли всі країни НАТО домовляться і почнуть робити те саме, і коли всі країни НАТО ПРИПИНЯТЬ КУПУВАТИ НАФТУ В РОСІЇ».
США заявили про провал атак Ірану в Перській затоці
Цей підхід «після вас» є прямим викликом британському прем’єру Кіру Стармеру, який позиціонує свій уряд як лідера у застосуванні тиску на Кремль.
Велика Британія є одним із найвідданіших союзників Києва, який виступає за єдиний фронт, але вимога Трампа ввести колективне ембарго на нафту та мита для таких країн, як Китай, розглядається деякими як перешкода для прогресу.
Ядерне відродження, геополітична шахівниця
Поза дипломатичними суперечками, візит має принести конкретні угоди, найважливішою з яких є історичне партнерство в галузі ядерної енергетики.
У понеділок вранці високопоставлені чиновники адміністрації Трампа повідомили, що обидві країни домовилися «значно спростити та прискорити» процес регулювання нових конструкцій реакторів.
Це більше, ніж просто енергетична угода; це стратегічна спроба зменшити вплив Росії. «Це партнерство має на меті допомогти нам досягти повної незалежності від російського ядерного палива до 2028 року», – пояснив один із американських урядовців.
Угода відкриє шлях для співпраці американських і британських компаній у сфері впровадження сучасних ядерних реакторів, і конкретні проєкти вже на стадії розробки.
«Йдеться про співпрацю між США і Великобританією, – зазначив інший урядовець, – але в міру розвитку цих технологій... вони сприяють більшій енергетичній стійкості Європи».
Пишність, урочистість і гострі питання
Поза позолотою церемоній і пишних бенкетів відчувається певна напруга між Трампом і Стармером, які публічно наголошують на «особливих відносинах», але діють за принципово різними сценаріями щодо найактуальніших питань глобальної безпеки.
Для Великої Британії цей візит є нагодою зміцнити трансатлантичний альянс і забезпечити єдиний фронт проти російської агресії.
Стармер підкреслив під час візиту до Білого дому на початку цього року, що «історія повинна бути на боці миротворця, а не загарбника», і що Велика Британія «готова надіслати війська та літаки для підтримки виконання мирної угоди».
Ця позиція різко контрастує з наполяганням Трампа на тому, що Європа повинна взяти на себе більшу частину тягаря власної оборони.
З іншого боку, президент Трамп має чітке і часто бізнесове бачення міжнародних відносин.
Високопоставлений американський чиновник пояснив, що підхід Трампа базується на «здоровому глузді», і що «якщо ви хочете миру, ви повинні вести переговори – обидві сторони».
Ця точка зору контрастує з наполяганням Великої Британії на тому, що досягти тривалого миру неможливо без згоди України та без чіткого сигналу про стримування подальшої російської агресії.
Конфлікт щодо свободи слова
Чиновник також підтвердив, що під час зустрічі зі Стармером Трамп висловить свою стурбованість щодо підходу Великої Британії до свободи слова.
«Нас, безумовно, турбує питання свободи слова – не тільки у Великій Британії, а й в інших країнах. Ми в цій адміністрації дуже зосереджені на цьому», – сказав він.
Інший чиновник заявив, що Трамп впевнений у своїй здатності домогтися мирної угоди, але застеріг: «Якщо це не відбудеться швидко, то може й не відбутися взагалі».
Це відчуття терміновості, поєднане з публічною похвалою Трампа на адресу Стармера як «дуже жорсткого переговорника», свідчить про те, що переговори будуть жорсткими й непростими.
Американський чиновник додав, що під час них питання свободи слова «може виникнути, а може і не виникнути».
Пишність і урочистість можуть надати тимчасового блиску, але не можуть приховати фундаментальних розбіжностей, які визначатимуть майбутнє трансатлантичного альянсу та глобальну безпекову ситуацію на найближчі роки.


