ПОГЛЯД: Що насправді означає відсутність Польщі на переговорах у Білому домі

У понеділок у Вашингтоні відбулися високорівневі переговори без участі польських представників — що не залишилось непоміченим у Варшаві. Подія викликала широкий резонанс у Польщі: увага була прикута не лише до змісту зустрічі, а й до того, що за столом не було жодного з провідних польських політиків. Дискусія довкола цього розгортається у двох площинах.

Польща, середня за розміром країна ЄС, яка з 2022 року надала значну військову, гуманітарну й дипломатичну підтримку Україні, хоче бути залученою до ухвалення рішень щодо майбутнього регіону. У цьому контексті присутність президента Фінляндії Александера Стубба – представника меншої країни з меншою геополітичною вагою – у Варшаві сприйняли як символічну образу.

Інша площина пов’язана з тривалим протистоянням між президентом і урядом. Конфлікт не новий: його трагічною віхою стала авіакатастрофа під Смоленськом у 2010 році, коли загинув президент Лех Качинський. 15 років потому напруга між таборами лише зросла.

Більше по темі

США заявили про провал атак Ірану в Перській затоці

Центральне командування США повідомило про успішне відбиття серії іранських ракетних і безпілотних атак у регіоні Перської затоки. За даними американських військових, ракети, випущені в бік Кувейту та Бахрейну, були перехоплені або не досягли цілей, а удари Ірану по американських об’єктах виявилися безрезультатними. Одночасно США завдали ударів по військових об’єктах на іранському острові Кешм, який має стратегічне значення через розташування в Ормузькій протоці.

На думку багатьох коментаторів, катастрофа частково була наслідком конфлікту між Канцелярією президента та Офісом прем’єр-міністра — як щодо правил використання урядового літака, так і відповідальності за організацію візиту. Трагедія, яка на мить об’єднала поляків у жалобі, швидко перетворилася на черговий осередок політичного розколу. Подія з національної катастрофи трансформувалася в інструмент політичних наративів і стала предметом численних теорій змови.

Більш свіжий приклад — 13 серпня, коли відбулася відеоконференція європейських лідерів з президентом США. Спершу оголосили, що Польщу представлятиме прем’єр Дональд Туск, але зрештою участь узяв президент Пьотр Навроцький. Хоча це пояснили вимогами американського протоколу, відомо, що адміністрація США підтримує ближчі контакти саме з президентом і партією PiS, ніж із чинним урядом.

Після оприлюднення списку учасників зустрічі з Дональдом Трампом у Польщі здійнялася хвиля взаємних звинувачень між урядом і президентською канцелярією.

Заступник міністра закордонних справ Владислав Теофіл Бартошевський у коментарі Polsat News нагадав, що рішення про запрошення ухвалює американський президент, і жоден польський лідер не був у цьому списку. Водночас на 3 вересня запланована окрема зустріч президента Навроцького з американським лідером.

Чи має Польща козирі?

Деякі коментатори вважають, що відсутність Польщі за столом переговорів свідчить про зниження її політичного впливу — частково через внутрішні потрясіння, частково через непослідовну зовнішню політику. Водночас ситуація є складнішою, ніж може здаватися на перший погляд.

Варшава десятиліттями підтримувала інтеграційні прагнення України. Після 24 лютого 2022 року Польща однією з перших надала військову й гуманітарну допомогу, відкрила кордони для біженців і наполегливо домагалася трансатлантичної підтримки Києва.

Втім, останнім часом риторика змінилася. Поки деякі західні лідери обговорюють можливість відправлення військ до України в межах «коаліції охочих», польські політики — незалежно від партійної належності — категорично відкидають такий сценарій. Натомість Варшава наголошує на своїй логістичній ролі, зокрема на використанні аеропорту Жешув-Ясьонка поблизу українського кордону. Проте цей козир вже розіграно — і в разі припинення вогню чи відкриття українського неба його стратегічне значення може зменшитися.

Додатковим подразником стало чутливе питання ексгумацій жертв Волинської трагедії. Польські політики дедалі частіше пов’язують підтримку членства України в НАТО та ЄС із поступом у цьому питанні. 

Політизація теми зробила її центральною у двосторонніх відносинах, попри те, що шлях України до вступу в обидві організації залишається далеким.

Відсутність як стратегія?

Частина експертів вважає, що неучасть Польщі може бути свідомим кроком: Варшава уникає легітимізації присутності Росії, президента якої офіційно не визнає через фальсифікації виборів. Оскільки переговори у Вашингтоні не дали конкретних результатів, Польща не ризикує стати стороною потенційно невигідних угод – на кшталт Мінських домовленостей.

У Варшаві дедалі більше усвідомлюють, що переговори у Вашингтоні стосуються не лише України, а й ширшої архітектури європейської безпеки. Росія прагне зменшити присутність НАТО на східному фланзі та відновити свій вплив у регіоні. За словами колишнього директора Польського інституту міжнародних справ Славоміра Дебського, американська сторона була готова до участі Польщі, отже відсутність Варшави могла бути політичним розрахунком, а не результатом зовнішнього тиску.

Сіра зона дипломатії

Попри відсутність у Вашингтоні, Польща й надалі бере участь у різних безпекових консультаціях. Ситуація залишається складною, і пропуск однієї зустрічі не обов’язково призведе до довгострокової маргіналізації. Водночас, триваючий внутрішньополітичний конфлікт відкриває іншим гравцям можливість відтіснити Варшаву та послаблює її дипломатичні позиції. Передчасні публічні заяви — до формування спільної стратегії — зрештою можуть повністю позбавити Польщу переговорних важелів.

Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.