Ви думаєте, що знаєте певні речі, доки не зрозумієте, що не так багато вже й знаєте. Після того, як 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, багато хто в усьому світі відчув гнів, невіру та безсилля. Водночас президент України Володимир Зеленський став національним героєм і символом опору, чого мало хто очікував. Дізнаємося, чому сталося саме так.

Навіть досвідчені правозахисники, які працюють, зокрема, у Раді ООН з прав людини, робили нотатки, спостерігаючи, як Зеленський бореться за виживання своєї країни як незалежної держави.

Advertisement

Рік потому Україна все ще чинить опір. Не через життєписи президента – вони не дадуть Україні вирішальної підтримки, необхідної для перемоги над Росією, а тому що захист, який він забезпечує, допомагає країні досягти своїх стратегічних та воєнних цілей.

Зеленський залишив пам'ятний напис на стелі при в’їзді на Донеччину
Більше по темі

Зеленський залишив пам'ятний напис на стелі при в’їзді на Донеччину

Президент України під час робочого візиту відвідав українських воїнів та провів нараду щодо безпекової ситуації в регіоні.

Важливо робити правильні речі 

Як захисник прав людини, я часто проводжу тренінги. Починаю з обговорення того, що таке захист (тобто діяльність, що впливає на прийняття рішень) та намагаюся надати слухачам інструменти. За допомогою групових вправ вони застосовують ці інструменти на практиці. Мої тренінги зазвичай закінчуються порадами щодо взаємодії з ООН.

Advertisement

Те, що я роблю за допомогою тригодинних презентацій PowerPoint, Зеленський робить своїми трихвилинними відео. Досвід коміка, безумовно, допомагає йому робити правильні речі, адже візуальний контакт, манера спілкування та мова тіла – важливі для переконання. До того ж Зеленський успішно застосовує інструментарій захисту:

1. Визначає проблему: що потрібно вирішити? (Злочини та безкарність Росії.)

2. Встановлює довгострокові та короткострокові цілі, окреслює стратегію і тактику для досягнення цілей та завдань. (Звільнення України та відновлення кордонів станом на 1991 рік воєнними засобами, адже поки не йдеться про перемовини.)

Advertisement

3. Визначає події послідовно і чітко. (Це протистояння агресору, і ніщо не може виправдати цю агресію.)

4. Знаходить свою аудиторію та її «тригери». Важливо зрозуміти їхні інтереси та обмеження: що вони можуть для вас зробити? Як спонукати їх бути більш амбітними? (З лютого 2022 року Україна відсувала «червоні лінії» НАТО все далі й далі, оскільки Зеленський переконував союзників, що Україні потрібно більше зброї та підтримки. Унаслідок було досягнуто домовленостей щодо постачання Javelin і Caesar, HIMARS і Patriot, Leopard.)

5. Орієнтовані на дії запити базуються на фактах. (Вимоги Зеленського щодо зброї як правило окреслені якісно та кількісно: він завжди пояснює, навіщо саме ця зброя потрібна Україні.)

Advertisement

6. Має підготовлені аргументи для кожного співрозмовника. (Хоча структура звернень залишається незмінною, Зеленський формує запити залежно від того, з ким розмовляє. Він не говорить про ті самі речі із західними союзниками, членами НАТО, африканськими державами чи представниками бізнесу.)

7. Важливо бути передбачливим, готовим не лише до поточних, а й до майбутніх можливостей і потреб. (Зеленський мислить на перспективу, систематично окреслює можливий розвиток подій на полі бою.)

8. Варто продумати два-три варіанти. Якщо план А не спрацьовує, будьте готові застосувати план Б. Якщо план Б не спрацює – час висунути план В. Встановіть високу планку та будьте готові її знизити. (Союзники не поспішають постачати F-16? Суть полягає в тому, що Україна потребує сучасного озброєння.)

Advertisement

9. Зверніть увагу на свої слабкі місця. (У відповідь на вагання НАТО щодо надання Україні ракет більшої дальності Зеленський зобов’язався не застосовувати ці ракети на території Росії.)

Зеленський насамперед продовжує нарощувати підтримку своєї країни. З першого дня він використовує основи захисту: мобілізує свій табір, знаходить союзників, створює коаліції (важливо принаймні переконатися, що «нейтральні» гравці не грають проти вас). Потрібно зробити себе незамінним і стати тим, з ким усі хочуть бути.

Важливо мати своє бачення

Ці інструменти та поради допомагають сформувати ефективну систему захисту. Проте вони не гарантують успіх. Для повної ефективності потрібні бачення та пріоритети.

Advertisement

Зеленському це вдалося. Він дав людям відчуття мети. Згадайте перші дні війни – тоді не було безумовної солідарності ЄС. Партнери боялися, що Київ впаде за три дні. Зеленський повністю обернув бачення 27 членів ЄС: спочатку щодо воєнної підтримки, потім щодо членства України в ЄС. Він об’єднав їх на користь своєму народові простим аргументом: ця війна спрямована на захист демократії від авторитаризму. Якщо Україна впаде, ти – наступний. З долею України він пов’язав долю європейського континенту та ліберальної демократії.

Аби досягти цього, він застосував ще більше прийомів:

1. Окреслив зміни, які ми хочемо бачити: припинення агресії Росії та відновлення кордонів незалежної України станом на 1991 рік, мир і безпека в Європі.

2. Подав чіткий сигнал. Він прагне звернутися до людських переконань, порушуючи питання демократії в Європі, суверенітету та продовольчої безпеки в Африці та стабільності з економічними гравцями.

3. Уникає жаргону, політиканства та юридичної мови. Він говорить простою мовою, яка викликає емоції та співчуття. Розповідає про вбивства людей, бомбардування будівель і розбиті життя. Він говорить про звірства, не приховує правду та не применшує слова.

4. Покладається на почуття стилю та риторику. Наприклад, аби закликати до поставок винищувачів, він вигадав вислів «крила для свободи». Він популяризував гасло «Слава Україні!», а його образ із неголеним обличчям у повсякденній формі кольору хакі став впізнаваним.

5. Він використовує вражаючі кадри, зокрема відео з Києва, коли наступали російські війська, з Бучі, де закликав до правосуддя, з Херсона лише через три дні після визволення міста, або з Бахмута – на східній лінії фронту.

Але є ще дещо. Зеленський намагається не поширювати наративи, які могли би бути використані проти нього. Спілкуючись із колишніми колонізованими країнами, він акцентує увагу на тому, що сьогодні Росія веде загарбницьку війну і поводиться як імперська держава.

Все це сприяло ізоляції Росії. У Раді ООН з прав людини більшість африканських країн (8 з 13) проголосували за створення комісії з розслідування агресії Росії проти України – напрочуд хороший результат для України, враховуючи досить стриману позицію африканських держав (до лютого 2022 року більшість утримувалася під час голосування резолюцій щодо окупованих Донбасу та Криму). На Генеральній Асамблеї ООН країни переважною більшістю вимагали від Росії припинити воєнні дії, і лише 24 держави виступили проти виключення Росії з Ради ООН з прав людини. Знову-таки, через рік після вторгнення Росії міжнародна спільнота масово підтримала Україну.

Зрештою, Зеленський постійно працює над своєю легітимністю. Його підтримка – український народ та його цінності – залишається сильною, водночас на окупованих Росією територіях Україна не тисне на цивільних. Вона усвідомлює, що вони – заручники ситуації. Україна не страчує військовополонених. Коли її солдатів звинувачують у тортурах, Україна не ігнорує це питання, а зобов’язується провести розслідування. Єдине, чого бракує Україні – прозорості щодо власних воєнних втрат. Це різко контрастує з поведінкою Росії.

Коротко кажучи, Зеленський подає приклад. Коли Росія розпочала наступ на Київ, він відкинув пропозиції щодо власної безпеки та залишився у столиці, знаючи, що його можуть вбити. Така мужність викликає захоплення, але уявіть, що він мав би сказати українському народу та союзникам, якби все-таки наважився залишити країну. Його бачення відіграє ключову роль у формуванні громадської думки в ліберальних демократіях та за їхніми межами.

Можна зробити так багато

Яким би продуманим не був захист, він не гарантує досягнення всіх цілей. Іноді обмеження, з якими доводиться стикатися, надто значні.

Важко уявити, що такі держави, як Китай, Південна Африка чи Бразилія, приєднаються до позиції Києва – це означало б пряме протистояння Москві. Незважаючи на всі зусилля Зеленського, зокрема виступ перед Африканським союзом, багато країн знайшли порятунок у позаблоковості. Дипломатичний успіх України, яка змогла переконати більшість держав засудити агресію Росії, все ж не змусив їх засудити порушення прав людини в Росії. Багато країн Глобального Півдня підтримують суверенітет і територіальну цілісність України, але воліють триматися осторонь внутрішньої ситуації з правами людини в Росії.

І, звісно, було неможливо вийти з глухого кута в Раді Безпеки ООН (зокрема, але не тільки через статус Росії як постійного члена з правом вето).

Чесно кажучи, подекуди Зеленський нехтував основами захисту. Якщо поставити занадто високу планку або пропонувати союзникам шлях, яким вони не підуть, це не спрацює. Коли ракета впала на сході Польщі, Зеленський заявив, що Росія поцілила в країну НАТО. Виявилося, що це не так, і всі відсахнулися. Ані Росія, ані НАТО не бажали наражатися на пряму конфронтацію, задіявши 5 статтю. Можна відсувати «червоні лінії», але є певна межа, яку союзники не перетинатимуть – країни НАТО не вводитимуть війська в Україну. 

Незважаючи на це, для Зеленського та українського народу ефективне застосування інструментів захисту є ключовим для подальшої підтримки. Оскільки Рада ООН з прав людини відкриває 52 сесію та готується поновити мандат комісії з розслідування, актуальною залишається ідея, що лише рабство гірше за війну.

Ніколас Агостіні (Nicolas Agostini) – правозахисник і дослідник, який наразі працює на просторах між Женевою та Східною Африкою та має понад 10 років досвіду роботи з правозахисними організаціями на національному, регіональному та міжнародному рівнях.

Погляди автора статті можуть не збігатися з поглядами редакції Kyiv Post.

Коментарі (0)

https://www.kyivpost.com/assets/images/author.png
Напишіть перший коментар до цього!