Вступ
Події минулих вихідних викликали безліч коментарів, частину яких я дослідив, коли спробував окреслити позицію Республіканської партії та спікера Джонсона щодо України. Я подумав, що було б доцільно, враховуючи великий інтерес до цієї теми, який зараз проявляють люди по всьому світові, дати одному з найбільш високопоставлених республіканців, з якими я листувався, можливість висловити деякі міркування з цього приводу. Зокрема, про поточну ситуацію в партії, про вплив на неї Трампа та про партійну політику щодо України. Я звернувся до співрозмовника із цими питаннями електронною поштою, і нижче публікую його відповіді без жодних змін, не рахуючи однієї виправленої мною помилки. Я не буду уточнювати свого ставлення до того чи іншого твердження опитаного республіканця, і вважаю, що це дуже адекватний спосіб дослідити динаміку розвитку теперішньої Республіканської партії (через яку, до речі, я й вважаю, що дуже важливо не допустити перемоги Трампа на президентських виборах).
США оголосили про новий пакет військової допомоги Україні
1) Чому ви наразі вважаєте себе людиною, яка глибоко обізнана із ситуацією в Республіканській партії?
Я брав участь у формуванні політики республіканської партії впродовж більш ніж 45 років і мав глибокі особисті стосунки з кожним із останніх шести президентів-республіканців. Я підтримую особисті та професійні зв’язки з багатьма нинішніми лідерами республіканської партії, зокрема у Конгресі, а також із широким спектром політиків. Я знаю, де партія була вчора, де вона перебуває сьогодні й куди може рухатися завтра.
2) Ви обрали залишатися у лавах партії й боротися за неї, хоча й глибоко занепокоєні тим, що Дональд Трамп зробив із партією та із США загалом. Чому?
Це дуже просто: світ потребує діючої Республіканської партії, інакше він занепаде або, що ще гірше, настануть нові «темні часи», за яких усе вирішуватиме Путін або Сі. Аби не допустити цього, Республіканська партія повинна сповідувати послідовну зовнішню політику, до реалізації якої має залучати світ, визнаючи наявні загрози та належним чином протидіючи їм. Впевнений, із цим твердженням погодились би, мабуть, 80 % членів партії. Ми, активні республіканці, які щиро вірять в ідеали, сповідувані Сполученими Штатами, повинні боротися за думки цих 80 % і залучати якомога більше їх на нашу сторону. А як це зробити, якщо ти не в партії?
Багато хто з ваших читачів, можливо, поставиться іронічно до того, що я щойно сказав. Але я впевнений, що ваші читачі достатньо розумні люди, тож поміркуйте от про що: 1/3 партії ніколи б не підтримала Трампа на КОНКУРЕНТНИХ праймеріз (згадайте про голосування за Ніккі Гейлі). 1/3 членів партії має намір просто підтримати переможця й змагатися з демократами (це так звані «племінні» республіканці). 1/3 партії рішуче підтримує Трампа з різних причин – політичних, особистих або ще якихось. Тож 2/3 партії могли б/підтримають у майбутньому когось із таких республіканських кандидатів, як Джон Маккейн чи Ніккі Гейлі. Так само легко, як Трамп узяв гору в партії в 2016 році, його люди можуть втратити контроль над нею в 2028 році. Я готовий поборотися за партію, яка відіграла величезну роль у нашій перемозі у Холодній війні.
3) Ви уважно стежили за перипетіями внутрішніх дебатів Республіканської партії щодо України, що, на вашу думку, врешті-решт вплинуло на ситуацію?
Відповідь на це запитання проста: це було єдино правильне рішення у відповідний час, зараз або ніколи. Лідери розуміли, що далі зволікати не можна, що Україні необхідна наша допомога, інакше вона зазнає катастрофічних втрат на полі бою. Також усі розуміють, що Путін не зупиниться на завоюванні Донбасу і, чесно кажучи, скоріш за все, не зупиниться, навіть здобувши контроль над усією Україною. Наші лідери побачили деякі зміни, які відбуваються на Балканах, і зрозуміли, що це може стати наступним фронтом. А для тих, хто не до кінця в це вірив, було зрозумілим, що слабкість Заходу щодо України лише сприятиме китайському експансіонізму. Тож перемога над Путіним без ризику втрати життя навіть одного американського солдата вбиває двох зайців одним пострілом: зупиняє експансію і Росії, і Китаю.
4) Як ви вважаєте, чому спікер Джонсон врешті-решт вирішив винести на голосування законопроект про допомогу Україні, а потім проголосував за нього?
Спікер Джонсон отримував звіти нашої розвідки про погіршення ситуації на фронтах в Україні. Йому довелося зробити вибір, і він не хотів увійти в історію як новий Невілл Чемберлен. Він хороша людина, яка робить усе можливе, виконуючи роботу, яку йому доручили за справді несприятливих обставин.
5) Яку роль у всьому цьому відіграв Дональд Трамп?
За задумом, його роль була мінімальною. Насправді Дональд Трамп ненавидить війну. На жаль, він також захоплюється певними аспектами стилю керівництва Путіна та зневажає керівництво України за його прихильність до Джо Байдена під час президентства Трампа. Трамп волів би припинити підтримку України з боку США й зосередитися на проблемах міграції та торгівлі. Він також розуміє, що йому необхідно виграти вибори, аби уникнути в'язниці. З огляду на те, що від прихильників Ніккі Гейлі залежать його шанси на перемогу в листопаді, і ці прихильники виступають за підтримку України, Трамп розумів, що йому треба начебто перешкоджати голосуванню за допомогу Україні. Якби Трамп підтримав законопроект про допомогу України, набагато більше його найзавзятіших прихильників у Конгресі теж проголосували би за. Показово, що вони цього не зробили, і це певною мірою провіщає, якою буде політика Трампа щодо України.
6) Яке ваше найоптимістичніше припущення щодо того, як голосуватимуть республіканці-прихильники Ніккі Хейлі в листопаді 2024 року?
Республіканці-прихильники Ніккі Хейлі проголосують у листопаді за Дональда Трампа. Типовим прикладом є Білл Барр, колишній генеральний директор компанії Трампа. У 2024 році він дуже активно висловлювався за підтримку будь-кого, окрім Трампа. Але коли вибір звівся до пари конкурентів, він підтримав Трампа. Таке ж рішення приймуть майже всі республіканці-прихильники Ніккі Хейлі. На жаль, трайбалізм є потужною силою. У цьому плані США нічим не відрізняються від інших країн.
7) Як, на вашу думку, Дональд Трамп поводитиметься щодо України та Росії, якщо у листопаді його все ж таки оберуть?
Дональд Трамп прагне уникнути успадкованої війни, подібної до тієї, з якою Річард Ніксон мав справу у випадку з В'єтнамом. План Трампа полягатиме в тому, щоб чинити тиск на Україну (погрожуючи припинити військову допомогу), вимагаючи, аби вона погодилася поступитися територією в обмін на мир. Тоді Трамп назве себе миротворцем і перейде до інших питань. Звичайно, насправді це жодним чином не вирішить проблему й лише дозволить Росії заявити, що вона перемогла НАТО та Європу, переозброїтися й за кілька років знову спробувати захопити Україну з більш сильної позиції. Москва й Санкт-Петербург безмежно пишатимуться славною перемогою матінки-Росії, а бідолашні «окраїни імперії» продовжуватимуть платити за це кров’ю.
8) Якщо він (Трамп) програє вибори, які шанси, що хтось на кшталт Ніккі Гейлі зможе повести республіканців в іншому напрямку?
2028 рік стане роком запеклої війни між 1/3 партії, яка підтримує Трампа, і 1/3, яка виступає проти нього. Долю праймеріз вирішуватимуть 1/3 «племінних» республіканців, які хочуть просто підтримати переможця й боротися з демократами. І ті, хто виступає проти Трампа, матимуть одну велику перевагу: Трампа не буде на праймериз. Усі наявні кандидати намагатимуться імітувати Трампа (як той же Вівек Рамасвамі) й змагатимуться за голоси запеклих його прихильників, таким чином розділяючи їх за сценарієм 2016 року. На полі Ніккі Гейлі/традиціоналістів буде менше кандидатів. Якщо виборці цього поля вчасно згуртуються, вони й виборці Трампа битимуться один проти одного мало не до смерті, а «племінні» виборці почнуть підтримувати кандидата-традиціоналіста як «переможця». Можливо, зараз це ще важко собі уявити, але саме так політичний маятник хитатиметься у 2028 році.
Я справді вважаю, що Трамп у цьому відношенні нагадує Робесп’єра: у нього дуже гнучка ідеологія, загорнута у показний патріотизм. Але зрештою наміри Трампа спрямовані лише на зміну традиційних інституцій, звичаїв і норм. І це не може тривати довго. Питання в тому, що буде зі світом після Трампа, тому що все, що він буде робити, визначатиме правила й напрямок руху для кількох поколінь (подібно до Віденського конгресу чи Pax Americana після Другої світової війни). Цей важіль не повинен потрапити до рук Китаю.
Отже, підсумовуючи усе сказане: якщо Трамп і програє у 2024 році, існує велика ймовірність, що кандидат-республіканець переможе у 2028 році, і цей республіканець буде не з трампівського кола. Ті з нас, хто залишається в лавах партії, повинні бути впевненими, що ми здатні швидко консолідувати наше електоральне поле й розробити переконливий набір стратегій, привабливих для всієї партії. Ці стратегії мають повернути нас до принципів, що забезпечують стабільність у світі й вирішують проблеми, пов’язані з технологічним прогресом і протистоянням нашому головному геополітичний конкурентові Китаю таким чином, що це дозволяє, з одного боку, уникнути війни, з іншого – зберегти наші західні демократичні цінності.
Наразі виклики, що постали перед нами, здаються величезними, але демократичне суспільство завжди знаходило потрібного лідера, коли він був йому найбільше потрібен. Я впевнений, що 2028 рік буде саме таким моментом, і я хочу бути в епіцентрі цієї битви.
Філліпс П. О. Брайен, професор стратегічних досліджень Університету Сент-Ендрю, Шотландія.
Передруковано з блогу автора Phillips’s Newsletter. Дивіться оригінал тут.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
Коментарі (0)