Російські ракетні удари, спрямовані переважно на цивільні об’єкти, призводять до численних жертв серед мирного населення. Нещодавно ми публікували наш репортаж із Харкова, який росіяни регулярно піддають нищівним обстрілам та бомбардуванням.

Та це не єдине українське місто, цивільна інфраструктура якого мало не щодня зазнає ракетних ударів. Одесу – місто-мільйонник на півдні України й один із найбільших її портів, через який вивозиться переважна частка українського експорту, зокрема зернопродуктів, – росіяни постійно обстрілюють балістичними ракетами та дронами з території окупованого Криму.

Advertisement

Kyiv Post вирушив до Одеси, аби на власні очі побачити наслідки російських ударів та показати їх вам.

 

 

Розкурочений метал і розбиті вікна. Це – величезний термінал однієї з найбільших поштових компаній України, який у ніч проти 2 травня був вщент знищений російською ракетою. Пожежу було видно з різних кінців міста. Ми перечікували цей удар у підземному переході разом із десятками одеситів.

На виході із СІЗО повторно затримали ексначальника Одеського обласного ТЦК Борисова
Більше по темі

На виході із СІЗО повторно затримали ексначальника Одеського обласного ТЦК Борисова

У столиці ексочільника Одеського обласного ТЦК та СП Євгена Борисова затримали одразу після того, як за нього була внесена застава у сумі 12 млн грн за попереднім обвинуваченням.

Advertisement

Вогнеборці всю ніч намагалися загасити пожежу, розповсюдженню якої сприяла велика кількість лейкозаймистих ізоляційних матеріалів навколо.

«Було важко. Це було пекло», - говорить один із пожежників.

Одесити шоковані. Їхня реакція не потребує зайвих коментарів. Цей чоловік працював в офісі поряд зі знищеним терміналом.

«Эта тварь хуже Гитлера», – розгнівано говорить чоловік, оглядаючи місце, повз яке все життя їздив на роботу.

Advertisement

Як і абсолютна більшість цілей російських ударів, це був цивільний об’єкт. Всередині – знищені посилки тисяч українців, а поряд – потрощено кілька СТО та магазинів, згорів склад декоративних рослин. Власники цих точок втратили мільйони гривень.

«На наших садах були такого типу рослини, отакі дерева, і щоб їх упакувати, ми використовували дорогу апаратуру. Наприклад, ця сосна – вартістю три з половиною тисячі гривень, а таке дерево – сім з половиною», – каже Валерія, представниця компанії.

Тієї ночі були поранені 16 одеситів. На щастя, ніхто не загинув, та так буває, на жаль, не завжди. В місті повітряна тривога лунає по кілька разів на добу, одесити щоночі спускаються в укриття там, де вони є.

Advertisement

Одеса була однією з ключових цілей російської армії у 2022 році і залишається такою дотепер, тому ракетні удари та нальоти безпілотників стали тут майже щоденною буденністю. За останній місяць кількість ударів ракет і дронів, за словами керівників області, вже перевищила загальну кількість за останні два роки. Загиблих цивільних за останні місяці рахують тут вже десятками, поранених – сотнями. Під ударами опиняються житлові будинки, церкви, готелі, навіть туристичні та паркові зони. 29 квітня, під час одного з таких ударів, коли ворог застосував касетні боєприпаси, загинуло 5 людей, більше 30 були поранені.

 «Я бігла, я бачила жінку, яка лежала біля лавки. Перше, що я побачила – мозок, який вилився у неї з голови. Я сфотографувала її з іншого боку, щоб не травмувати людей. Навколо була купа закривавлених рушників і серветок. Цей удар – це було цілеспрямоване вбивство цивільних людей, всі загиблі були цивільними. Це було на великій відкритій площі, їм нікуди було дітися, це було свідоме вбивство громадян», – розповідає Марина Аверіна, пресофіцерка рятувальної служби, яка виїжджала на місце події разом зі своїми колегами. 

Advertisement

Один із них, командир пожежної станції Одеси Олег Котелевський, який усю ніч гасив пожежу на поштовому терміналі, каже, що найстрашніше – це бачити тіла вбитих росіянами дітей під завалами будинків.

Advertisement

«Бачити, як дітки, які ще не бачили життя, покалічені, понівечені. Особовий склад, який там працює, теж найбільше переживає за дітей – щоб вони одужали, повернулися до своїх сімей. Це найважче», – каже Котелевський.

Щоб убити якомога більше одеситів, російські ракетники практикують, як і в Харкові, подвійні удари – б’ють вдруге за 10-15 хвилин після першого влучання, щоб уразити медиків і рятувальників, які намагаються врятувати постраждалих.

«Один із таких кричущих випадків стався 15 березня цього року, коли на місце прибули рятувальники. Була повітряна тривога, але оскільки було влучання у житлові будинки, ми вирішили не чекати відбою тривоги й відразу починати рятувальні роботи. І коли рятувальники та медики прибули на місце влучання, стався повторний приліт в те ж місце, загинули двоє наших рятувальників, вісім постраждали. Взагалі тоді в тому місці загинула 21 людина», – розповідає Аверіна.

Прикладом таких варварських атак може бути удар по ось цьому будинку 1960-х років у центрі Одеси – в нього поцілили кілька дронів «Шахед», тут постраждали десятки людей, багато людей отруїлися та дістали опіки під час пожеж. Активіст Владислав Балінський – сусід, який бачив на власні очі те, що сталося з будинком більше двох місяців тому.

«В этот двор прилетело три дрона. Один был сбит, и он вошел в фасад, выгорело несколько квартир, местами кладка разрушена. Другой прилетел сбоку здания, воронка была метра три. Еще один дрон упал во двор, возник сильный пожар, выгорело все: детские коляски, лавочки, автомобили», – розповідає Балінський.

А от Олександр – мешканець цього будинку, бачив усе це зсередини.

«Как вам объяснить свои эмоции, когда ты ребенка босиком по разбитому стеклу в пожаре выносишь в убежище? Чудом не пострадали… Прям над детской прилетело», – каже Олександр.

Навіщо Росія завдає цих варварських ударів по Одесі, до якої російська армія так і не змогла дістатися? Для тих, хто пережив приліт, відповідь на це питання однозначна.

«Они нас уничтожают. Нашу нацию, украинский народ. Мы живем с мерзавцами по соседству», – каже Олександр.

«Они хотят захватить нас, забрать в Россию. И отрезать Украину от моря», – каже Ігор.

На думку голови Одеської обласної військової адміністрації Олега Кіпера, це є частиною геноцидних практик російської армії в Україні. І спрямовані вони на те, щоб максимально підірвати моральних дух українців та зробити території, до яких російська армія не може дійти, непридатними для життя.

«Вони не шкодують ракет, зокрема, Іскандер-М – це недешева річ, але ми розуміємо, що країна, яка готувалася воювати проти всього світу, має їх ще багато. І вони не шкодують їх, щоб знищувати мирне населення. Є такі прильоти, де ми навіть логіки не можемо зрозуміти, навіщо було стріляти. Коли маса цивільних людей ... в годину пік, коли знищується вже живе в радіусі 500 метрів. Аналогічні касетні прильоти були в Чорноморську, коли загинула дитина. Це геноцид, це дестабілізація ситуації, щоб люди тікали з міста, щоб показати зверхність над нашими людьми…», – каже Кіпер.  

Частково Росії вдалося досягнути свого – багато одеситів виїхали з міста, вечорами на колись гамірних вулицях цього південного міста, що славиться своєю історією, культурою, визначними пам'ятками, людей набагато менше, ніж до війни.  Але це ще не все. Росія намагається уразити портову інфраструктуру, спричинити паніку серед одеситів і спонукати їх тікати з міста. А нестача робочих рук у порту, своєю чергою, на думку росіян, зашкодить українському експорту.

«Для нас дуже важлива економічна складова. Щоб забезпечити приток валюти за рахунок експорту зерна. Порт відіграє велику роль. Добре, що у нас ця галузь була децентралізована – працювали порти на Дунаї, як і порти Одеси. Очевидно, що їм поки не вдається зірвати поставки з порту», – говорить Балінський.

Втім, одесити не занепадають духом. І точно не збираються здаватися. Незважаючи на постійни тривоги, в місті працюють кафе, крамниці, побутові заклади, одесити відпочивають на пляжах, працюють у порту – роблять усе, щоб Росія не досягла своїх цілей.

«Росіяни розраховували, що цивільне населення впаде у відчай, буде тиснути на владу, мовляв, починайте якісь перемовини, і от вони чекають, що цей терор, тиск на цивільних, він дасть якісь плоди. Їхня пропаганда не здатна зрозуміти різницю між Росією та Україною. Ми не такі, як вони. Чим більше вони тиснуть, вбивають,  тим більше у нас готовності боротися далі», – наголошує Балінський.

Олександр – один із тих, хто не здався. Як і багато сусідів, він зі своєю дружиною та донькою повернувся до свого розтрощеного будинку і робить там ремонт. Сусіди кажуть – ніщо не змусить їх покинути свій дім і своє місто.

«Здесь мы чудом выжили. И мы пришли ночевать сюда на четвёртый день. Жена говорит – хочу домой. Мы хотим домой, такие мы люди. И я рад, что я сейчас стою, дышу, разговариваю», – один із сусідів.

Голова Одеської ОДА каже, що незважаючи на численні руйнування у місті, все можна згодом відновити, головне зараз – покласти край регулярним російським ударам, які відбивати дуже складно через брак снарядів для ППО.

«Дайте нам більше зброї, дайте нам більше засобів протиповітряної оборони, і не потрібно буде нічого ремонтувати чи відбудовувати, просто закрийте наше небо», – наголошує Кіпер.

А поки одесити, як і вся Україна, чекають допомоги від союзників, вони роблять усе можливе, аби якомога швидше ліквідувати наслідки ворожих ударів і повернути в місто мирне життя ще на кілька годин – до наступної тривоги.