Джаніс Гранданс, підприємець з Риги, та його син-підліток Карліс Гранданс подолали 1600 км на велосипедах від Балтійського до Чорного моря.
Їхньою метою було побачити Україну з іншої перспективи, ніж та, що подається у звичайних новинах, та підтримати благодійну ініціативу.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Як латвійці подолали 1600 км Україною на велосипедах
У повсякденному житті Джаніс керує бізнесом з лазерного друку та є власником «Urban van Glamping Riga», готелю в столиці Латвії, побудованого в переобладнаних фургонах, а Карліс вчиться в школі.
Джаніс пояснює, що його інтерес до України частково випливає з його особистої історії.
«Я народився всього за два тижні після Чорнобильської катастрофи, тому завжди цікавився відвідуванням України», — каже він.
З початку повномасштабного вторгнення родина кілька разів відвідувала Україну, спочатку як туристи у Львові та Карпатах, а згодом — щоб довезти конфісковані автомобілі для передачі в армію. Ідея поїхати на велосипедах до Одеси виникла як спосіб зібрати кошти для облаштування бомбосховища-класу в школі № 117.
У міноборони Литви оцінили ризики прямого нападу Росії
«Латвія підтримує Україну військовою допомогою, але ми хотіли підкреслити інший бік — туристичний потенціал, повсякденне життя людей і краєвиди», — зазначає Джаніс. Попри занепокоєння друзів і родичів щодо безпеки, вони продовжили втілення плану.
Подорож розпочалася 2 серпня і завершилася 18 серпня в Одесі. Вона тривала 16 днів і охопила приблизно 1600 км.
Вони проїхали на велосипедах від Риги до Любліна (Польща), сіли на автобус до Львова, щоб уникнути труднощів з перетином кордону, а потім продовжили подорож на велосипедах через Тернопіль і Сатанів, прямуючи на південь до молдовського кордону, перш ніж дістатися Одеси.
Джаніс описує дорожні умови як різноманітні та складні.
В одну мить перед нами з’являється свіжий асфальт, а в наступну — запилена степова дорога. Ми також зустріли дороги з «бетонними плитами», по яких важко їхати, а потім — гравій, змішаний з піском і великими каменями.
Для латвійців сільські пейзажі були знайомими, але віддаленими в часі.
«Ми бачили довгі села з будинками, що вишиковувалися вздовж дороги, худобу, що паслася на узбіччі, і літніх жінок, які вели корів додому. Це нагадало мені Латвію мого дитинства, 20 років тому», — зазначає Джаніс.
Велосипедисти, які їхали з латвійськими прапорами на своїх велосипедах, часто спілкувалися з місцевими жителями. У містечку Долинська вони зупинилися в супермаркеті, де персонал впізнав прапор. Протягом подорожі вони відчули значну гостинність, яка часто вирішувала логістичні проблеми.
Як батько і син з Латвії на велосипедах відкрили для себе гостинну Україну
У Золочеві вони виявили, що місцевий готель був повністю заброньований. Однак чоловік на ім’я Дмитро, який народився в Латвії в родині військового, вийшов до них, заговорив латвійською і запропонував мандрівникам свою кімнату.
«Тепер ми друзі, і на Новий рік ми збираємося відвідати його родину в Броварах», — розповідає Джаніс.
В іншому місті літня жінка насварила їх за те, що вони забронювали готель, а не приїхали до неї додому. Через двадцять хвилин вона повернулася, щоб принести їм свіжі домашні вареники.
Біля молдовського кордону прикордонники перевірили їхні документи, але потім запропонували сховати велосипеди в кущах і запросили їх до блокпоста, щоб поділитися вечерею.
У Знамʼянці, після того як через помилку при бронюванні готелю вони залишилися без кімнати, батько з сином знайшли житло в колишній будівлі колгоспу.
«Власник попередив нас, що там може бути простувати, але за 12 євро умови були задовільними. Ми купили закуски, прочекали годину, поки не минула повітряна тривога, і лягли спати», — розповідає Джаніс.
Прибуття до Одеси 18 серпня стало важливою віхою після подолання горбів. Джаніс описує, що, побачивши знак міста, він відчув почуття задоволення, порівнянне з «перемогою на Олімпійських іграх».
Шеврон від пораненого бійця і дружба на все життя
В Одесі вони зустрілися з директором школи, яку вони підтримували. Під час свого перебування вони відзначили контраст цін у порівнянні з Латвією, зробивши стрижку за 5 євро. Важлива зустріч відбулася, коли вони взяли таксі; водій, колишній солдат, поранений на фронті, дізнався про їхню місію.
«Він дістав невеликий, зношений шеврон з українським прапором, який носив із собою в окопах. Він наполягав, щоб ми його взяли, кажучи: «Це для вас, латвійці, за те, що ви для нас робите». Тепер він слугує пам’яткою в нашому домі», — розповідає Джаніс.
Після велосипедної подорожі родина повернулася в Україну на автомобілі в межах ініціативи «Twitter Convoy», метою якої було доставлення транспортних засобів для армії. Вони зупинилися в Броварах у Дмитра, з яким познайомилися в Золочеві.
Реалії війни нагадували про себе.
«Нас попередили, що над цією територією часто літають дрони, оскільки вони слідують за річкою. Вночі ми чули, як поблизу працювали системи протиповітряної оборони», — розповідає Джаніс.
Наступного дня, відвідавши Київ у День незалежності, Джаніс спостерігав за стійкістю міста. Під час прогулянки центром міста вони завітали до посольства Латвії. Там вони зустрілися з новим послом, Андрісом Пілдаговічсом, який також виявився завзятим велосипедистом.
Джаніс також був особливо вражений креативністю місцевого бізнесу, наводячи як приклад напій “капуоранж” (кава, змішана з апельсиновим соком).
Його можна знайти скрізь у Києві. Ми запропонували зробити його у кафе в Ризі, але там до такого ставляться консервативно. Це свідчить про готовність України пробувати і відкривати щось нове.
Повернувшись до Латвії, Джаніс і Карліс виступають на туристичних конференціях, щоб просувати подорожі до України, підкреслюючи, що, попри війну, міста чисті, а інфраструктура функціонує.
Бізнесмен з Риги планує відкрити готель у Києві
«Ми розповідаємо людям, що одна область, наприклад Хмельницька, розміром з Латвію. Ми завжди наголошуємо на якості їжі та доріг», — каже Джаніс.
Джаніс також розглядає можливість розширення своєї діяльності.
«Ми думаємо про перенесення нашої концепції глемпінг-готелю в Україну, а можливо навіть і його відкриття в Києві наступної весни», — згадує він.
Майбутнє України Джаніс сприймає оптимістично.
Я вірю, що Україна стане новим центром впливу в Європі. Тут панує незалежний і сміливий менталітет. Тим, хто втомився від війни, я б сказав: не здавайтеся. Латвія з вами.
ПОГЛЯД: Як Україна ізолює Крим
