Через війну, розв'язану Володимиром Путіним проти України, та реакцію на це Заходу в Росії найближчим часом можуть бути перерозподілені активи на сотні мільярдів доларів. Коли власність переходить із рук в руки, багатство країни, що скорочується, ще більше зосереджуватиметься в руках клептократів, які залишилися наближеними до влади.

Війни та санкції зазвичай призводять до значного перерозподілу власності через націоналізацію, конфіскації, а іноді й кримінальні дії. Сучасна Росія не є винятком. Мало висвітлюваний у ЗМІ, в країні відбувається радикальний перерозподіл власності. Окрім того, що загарбницька війна Кремля проти України посилює контроль президента Путіна над суспільством, вона також завдає серйозної шкоди економіці, оскільки міжнародні санкції дедалі сильніше вражають російську енергетику, банківську сферу, військово-промисловий комплекс та інші ключові галузі.

Advertisement
РФ систематично глушить GPS у Фінляндії у межах гібридної кампанії проти НАТО
Більше по темі

РФ систематично глушить GPS у Фінляндії у межах гібридної кампанії проти НАТО

Більшість збоїв у роботі авіаційних і морських GPS та радарів походять із території Росії.

До того, як Росія вдерлася в Україну в лютому минулого року, вона могла похвалитися сукупними прямими іноземними інвестиціями в розмірі близько 500 мільярдів доларів. Але більшість із них надходила від західних компаній, які з того часу заявили про свій намір вийти з ринку РФ. За словами Джеффрі А. Зонненфельда з Єльського університету, понад 1000 компаній оголосили, що вони скорочують діяльність у Росії навіть більшою мірою, ніж цього вимагають санкції Заходу. Активи вартістю в сотні мільярдів доларів готові до захоплення, і хоча зміна власників буде відбуватися поступово та непрозоро, спрямованість трансформації є зрозумілою.

Advertisement

Найбільша частка іноземної власності досі перебувала у сфері видобутку вуглеводнів. Більшість великих транснаціональних гравців цієї галузі були присутні в Росії завдяки партнерству з державними компаніями, такими як «Роснефть» і «Газпром». Наприклад, ВР володіє 19,75% акцій компанії «Роснефть», яка раніше оцінювалася в 14 мільярдів доларів, і поки залишається незрозумілим, як вони можуть вилучити цю частку активів компанії. Імовірно, згодом «Роснефть» придбає їхні акції за символічну ціну в рублях.

Advertisement

Подібним чином у Exxon було велике спільне підприємство з «Роснефтью» на Сахаліні, але, здається, його власність вже передана російському уряду. Раніше вони оцінювали свою частку в спільній компанії в понад 4 мільярди доларів, і досі не уточнили, чи пропонувала «Роснефть» їм якусь компенсацію. Відомо, що частка «Shell» у спільному з «Газпромом» сахалінському проєкті була фактично конфіскована без жодної компенсації.  

Advertisement

Крім того, існує французька транснаціональна компанія TotalEnergies. Інвестуючи в «Новатек», який контролюється двома друзями Путіна, Геннадієм Тимченком і Леонідом Міхельсоном, зокрема в його величезний завод зі зрідження природного газу «Ямал» СПГ у Арктичному морі, TotalEnergies стала останньою великою західною енергетичною компанією, яка оголосила, що полишає ринок Росії. Поки що вони цього не зробили, але вже переписали 3,7 мільярда доларів своїх інвестицій на «Новатек», і, скоріш за все, розрахунок пройшов на вигідних для Тимченка та Міхельсона умовах.

Тим часом дві великі енергосервісні компанії – Halliburton і Baker Hughes – заявили, що вийшли з Росії. Схоже, вони продали свої місцеві дочірні компанії російським топ-менеджерам цих компаній, що є звичайною практикою. Важко сказати, які з цих угод, якщо вони мали місце, можуть бути припинені у разі, якщо західні санкції будуть скасовані. Schlumberger, однак, вирішив залишитися на російському ринку, лише призупинивши нові інвестиції та впровадження нових технологій.

Advertisement

Великі російські банки також потрапили під західні санкції, а от більшість менших банків – ні, що створило нерівні можливості. Але будь-які можливі зміни у власності банків, ймовірно, відбуватимуться більш виважено, оскільки Центральний банк Росії, який, здається, має значний вплив на Путіна, стурбований дестабілізацією банківського сектора.

Окрема справа стосується Володимира Потаніна, одного з перших олігархів 1990-х років, який багато років тому продав свій «Росбанк» Société Générale. Після початку повномасштабного вторгнення Путіна Société Générale заявила про намір вийти з ринку РФ. Після цього Потанін (проти якого тоді ще не були застосовані санкції) втрутився та викупив «Росбанк» із величезною знижкою, заплативши лише 500 мільйонів євро (545 мільйонів доларів), в той час як Société Générale списала 3,1 мільярда євро після цього продажу. Далі Потанін (який пізніше також потрапив під санкції) купив 35% «Тинькофф Банку» у його засновника Олега Тинькова після того, як останній публічно розкритикував війну, а потім посварився з Путіним. За оцінками Тинькова, продані ним акції коштували в десять разів більше, ніж заплатив за них Потанін.

Advertisement

Окрім російської держави, найбільшими бенефіціарами цього перерозподілу, ймовірно, стануть найбільш наближені до Путіна люди з Санкт-Петербурга – брати Юрій і Михайло Ковальчуки, брати Аркадій і Борис Ротенберги та Геннадій Тимченко. Юрій Ковальчук, відомий як банкір і найближчий радник Путіна, володіє більшістю російських телевізійних компаній і нещодавно придбав більшу частину російського Інтернету, купивши mail.ru у Алішера Усманова, олігарха, близького до Путіна (але, очевидно, недостатньо близького).

Подібним чином кілька інших галузей промисловості, які переважно належать олігархам, поступово переходять від тих, хто залишив Росію чи дистанціювався від Путіна, до тих, хто залишається лояльним до Кремля. Не випадково ті, хто залишився в Росії – і ким зараз оточив себе Путін – це, як правило, ті, кого, скоріш за все, заарештували б, якби вони виїхали за кордон.

Серед тих, хто залишив Росію – десятки тисяч талановитих ІТ-шників, яких конче потребує військово-промисловий комплекс країни. Насправді до сусідніх країн емігрувало вже настільки багато росіян, що Вірменія очікує зростання ВВП у 2022 році на колосальні 13%. На відміну від нафтових родовищ, це капітал, який Путін не може ні націоналізувати, ні захопити.

Звичайно, Путін використав цю ситуацію, щоб ще більше збагатитися. Financial Times нещодавно повідомила, що «російський суд постановив накласти арешт на розкішний готельний комплекс, що належить мільярдеру Олегу Дерипасці, одному з небагатьох олігархів, які наважились критикувати» війну. Ці активи були оцінені в 1 мільярд доларів, і тепер вони фактично передані Путіну судом, рішення якого він повністю контролює.

Нарешті, російські активи наразі перерозподіляються і на Заході. Російські компанії змушені продавати свої дочірні компанії там через те, що їм іноді загрожує націоналізація, як у випадку з газосховищами «Газпрому» та нафтопереробним заводом «Роснефти» в Німеччині та нафтопереробним заводом «Лукойлу» на Сицилії.

Хоча цей перерозподіл багатств і досі відбувається в Росії, вже очевидно, що величезні статки будуть зосереджені в руках держави та найближчих друзів Путіна, багато хто з яких є кримінальними злочинцями, а власність іноземців та емігрантів буде експропрійована. Але Кремль, схоже, не поспішає. Досі він використовував подібний перерозподіл як покарання за нелояльність. Втім це не завадило Путіну відкрито привласнити величезні активи.

Передруковано з дозволу автора з Project Syndicate. Дивіться оригінал тут.

Погляди, висловлені автором у статті, можуть не поділятися Kyiv Post.