У Білого дому є проблема – Китай, а всі інші питання Азіатсько-Тихоокеанського регіону мають турбувати його найменше. Можливо, що проблема Китаю є й у Путіна: крізь вогонь і дим війни в Україні він не може читати наміри китайського президента Сі Цзіньпіна.
Мабуть, Елбрідж Колбі, керівник відділу політики Пентагону, відповідальний за розробку Національної оборонної стратегії (NDS), має рацію, вказуючи на загрозу з боку Китаю, але він помиляється щодо континенту та пріоритетів.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Війна в Україні є проксі-війною Китаю проти США, а Росія є його інструментом. Китай і Росія діють у змові від самого початку війни: як доповідала західна розвідка, «на початку лютого китайські чиновники попросили російське керівництво зачекати й не розпочинати вторгнення в Україну до закінчення Олімпійських ігор у Пекіні».
Дебати щодо Китаю досягають кипіння, лідери ЄС готові до жорсткого курсу проти КНР
Тайвань – і возз’єднання Китаю – може бути головним призом. Але для того, щоб його отримати, необхідні відповідні умови і терпіння.
Наразі метою Пекіна, схоже, є роздроблення альянсу НАТО шляхом підриву його впевненості в підтримці США, ослаблення та військове зменшення впливу США та Росії за допомогою чергової «вічної війни», а також посилення невизначеності серед союзників США щодо зобов’язань Америки перед Тайванем та інших двосторонніх угод про безпеку в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
У середу російські дрони знову вторглися в повітряний простір Польщі, тільки цього разу на перехоплення вилетіли винищувачі НАТО і була задіяна стаття 4 Північноатлантичного договору. Цей інцидент буде винесений на обговорення Північноатлантичної ради, і тепер усім буде видно, як швидко працює бюрократія НАТО.
Не варто очікувати, що Угорщина чи Словаччина (а отже, і НАТО) підтримають будь-які подальші дії проти Росії. Польща вже стикалася з цим раніше, коли Велика Британія і Франція, оголосивши війну нацистській Німеччині, не прийшли на захист Польщі у вересні 1939 року. То була так звана «фальшива війна».
Пропозиція Пентагону надати пріоритет захисту США і Західної півкулі в проекті NDS, представленому минулого тижня міністру оборони Піту Хеґсету, також підкріплює їхню позицію.
Путін робить ставку на те, що армія України зламається раніше, ніж його економіка, і вжив заходів, щоб забезпечити її виживання.
Для президента Дональда Трампа стає все більш очевидним, що Путін не зацікавлений у будь-якому перемир’ї чи західній версії миру в Україні. Під миром Путін категорично має на увазі капітуляцію – беззастережну капітуляцію.
Він чітко дав це зрозуміти минулого тижня в Китаї, заявивши, що «закінчить війну силою», якщо Україна не погодиться на його вимоги. Лідер Чечні Рамзан Кадиров додав: «Мир буде можливий лише тоді, коли Україна стане частиною Росії – як регіон зі статусом округу».
Путін вирішив не звертати з обраного курсу – терпіти «7000 жертв на тиждень» в обмін на всю Україну. Він не рахує життя своїх солдатів, але прораховує здатність економіки утриматися на плаву. Він робить ставку на те, що українська армія зламається раніше, ніж його економіка, і вжив заходів, щоб утримати її на плаву.
На 25-му саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС), який тижня в китайському Тяньцзіні, він отримав бажану фінансову підтримку, яка допоможе йому пережити бурю санкцій ЄС і потенційні санкції США. Китай, Північна Корея, Іран, Індія, Угорщина та Словаччина – всі вони зацікавлені в перемозі Росії. Одні більше, інші – менше.
Але, мабуть, найбільше Трампа роздратувало те, що Сі обійшов його на саміті ШОС.
Як ми зазначали в Kyiv Post минулого четверга: «Трамп спостерігав за своїми трьома друзями – Путіним, Сі та Кім Чен Ином, які разом знялися на військовому параді в Пекіні, присвяченому закінченню Другої світової війни».
Трамп відреагував миттєво, висловивши своє обурення в соціальних мережах: «Передайте мої найщиріші вітання Владіміру Путіну та Кім Чен Ину, які змовилися проти Сполучених Штатів Америки».
В окремому дописі на Truth Social він додав: «Схоже, ми втратили Індію та Росію на користь найтемнішого Китаю. Нехай вони мають довге та процвітаюче майбутнє разом!»
Але останньою краплею, що переповнила чашу терпіння, стала угода з Китаєм про газопровід «Сила Сибіру 2». Генеральний директор «Газпрому» Алексєй Міллер оголосив, що російська компанія та Китайська національна нафтова корпорація підписали «юридично зобов’язуючий» меморандум про будівництво газопроводу до Китаю.
Після завершення будівництва газопровід збільшить експортну потужність російських газогонів на 50 мільярдів кубометрів на рік. Наразі діючий газогін «Сила Сибіру» перекачує до Китаю 38 мільярдів кубометрів, а новий, за оцінками енергетичного аналітика Сергія Вакуленка, щороку додаватиме казні Кремля від 2,5 до 4,3 мільярда доларів.
Президент Трамп намагався заманити Путіна до столу переговорів фінансовими угодами. Під час зустрічі з Путіним на Алясці в середині серпня, як повідомила агенція Reuters, «американські та російські урядовці обговорювали кілька енергетичних угод ... з метою досягнення миру в Україні. [Ці] угоди були запропоновані як стимул, щоб заохотити Кремль погодитися на мир в Україні, а Вашингтон — пом’якшити санкції проти Росії».
У травні Трамп написав у мережі Х: «Росія хоче вести масштабну ТОРГІВЛЮ зі Сполученими Штатами, коли закінчиться ця катастрофічна «кривава бійня», і я згоден. У Росії є величезна можливість створити величезну кількість робочих місць і багатства. Її потенціал НЕОБМЕЖЕНИЙ. Так само Україна може отримати велику вигоду від торгівлі в процесі відновлення своєї країни. Переговори між Росією та Україною розпочнуться негайно».
А в лютому після саміту G7 президент там же писав, що веде «серйозні переговори з... Путіним... щодо закінчення війни, а також важливих угод про економічний розвиток, які будуть укладені між США та Росією. Переговори проходять дуже добре!»
Те, що почалося як партнерство між Путіним і Сі, перетворилося на залежність. Сі став ляльководом.
Трамп звинувачує Зеленського в тому, що той продовжує чинити опір, а Європу — в тому, що вона підтримує Україну. Тепер він звинувачує і Сі — в тому, що він дозволяє Росії продовжувати війну в Україні. Але американський президент мусить визнати, що не мав жодного впливу на ситуацію від самого початку.
Те, що почалося як партнерство між Путіним і Сі, перетворилося на залежність. Сі став ляльководом.
Ще один телефонний дзвінок Путіну і ще одна зустріч із європейськими лідерами у Вашингтоні не вирішать проблему. Буде те ж саме. Ейнштейн мав для цього слово – божевілля. Це лише відкладе вирішення проблеми на певний час, поки Путін продовжуватиме повітряні удари по Україні. Тільки 7 вересня Росія запустила 13 балістичних ракет, 810 ударних дронів і дронів-приманок, уразивши урядові будівлі та житлові райони Києва.
Україні зайве чути, що каже британський прем’єр-міністр Кір Стармер: «Ці боягузливі удари показують, що Путін вірить, що може діяти безкарно. Він не хоче миру. Зараз, як ніколи раніше, ми повинні твердо підтримувати Україну та її суверенітет».
Так само зайве чути Трампа, який сказав журналістам: «Я не задоволений цією ситуацією. Я не задоволений ними. Я не задоволений нічим, що має стосунок до цієї війни».
Проблема не в «них», а в Путіні. Спиратися на Зеленського та Європу – це не рішення. Рішення – це змусити Путіна припинити атаки.
Ізоляціонізм теж не є рішенням. Вищі військові чини США, кар’єрні дипломати та фахівці з розвідки повинні виступити й дати президентові Трампу слушні поради щодо Росії та Китаю, і він повинен почути їх, а не своїх політичних призначенців.
Пора повірити Путіну і Кадирову. Політика умиротворення не спрацювала – ніщо з того, що сказав чи зробив президент Трамп, не запобігло подальшим російським нападам на Україну.
Пора діяти рішуче. Викресліть із рівняння Росію, і ви усунете вплив Китаю.
Copyright 2025. Джонатан Е. Світ і Марк К. Тот. Всі права захищені.
Погляди авторів статті не обов’язково відповідають позиції Kyiv Post.
