За загальними оцінками, в Україні існує понад 16 000 автомобільних мостів – від водопропускних до багатопролітних мостів, таких як 9,1-кілометровий Новий запорізький міст через Дніпро. На сьогоднішній день зруйновано майже 350 важливих автомобільних мостів і шляхопроводів.
Більшість з цих мостів перетинали річки, тож здатність збройних сил України перетнути їх в ході літнього наступу передбачувано визначає темп подальшого просування українських підрозділів. Росіяни це добре розуміли і тому покладали великі сподівання на природну перешкоду, утворену руслом Дніпра, яка мала захистити фланги їхніх оборонних ліній.
Ширина річки коливається в цьому районі від 200 до 1200 метрів, і росіяни зосередили багато зусиль на руйнуванні мостів, намагаючись перешкодити українському наступу та спрямувати ЗСУ на широченні мінні поля, лінії окопів, танкових пасток та інших перешкод, які російські сили довго готували.
Хроніка війни в Україні. 12 лютого: “Справжнє пекло”
Після того як українці атакували ці оборонні лінії та почали просуватись, хай і повільно, на Донецькому, Луганському та західно-запорізькому напрямках фронту, Росія була змушена перекинути туди найбільш боєздатні свої повітряно-десантні війська (ВДВ) з півдня, зокрема з районів поблизу Херсона. Київ цілком мав можливість скористатись цим послабленням росіян на південному напрямку, і останні звіти свідчать, що саме це зараз і відбувається.
У соцмережах з'явились повідомлення та зображення, з яких стає зрозуміло, що підготовлені британцями українські морські десантники захопили два невеликих плацдарми поблизу Антонівського мосту на південь від Херсона і в районі Козачих Лагерів на лівому березі окупованої частини Херсонської області.
За непідтвердженими даними, зараз робляться спроби створити третій плацдарм поблизу Голої Пристані, на захід від Антонівського мосту. Якщо це вдасться, ці опорні пункти можуть створити умови для переправи великих підрозділів ЗСУ на лівий берег Дніпра, що дасть їм можливість обійти так звану «лінію Суровікіна» та перерізати автомобільне та залізничне сполучення із Кримом.
Річка Дніпро із її численними притоками та заболоченими територіями сама по собі є суттєвою перешкодою на шляху просування військ, хоча, як не дивно, руйнування росіянами Каховської дамби певною мірою полегшило українцям створення переправ у цьому районі.
Які засоби має Україна для подолання водних перешкод?
Збройні сили України, як і будь-яка сучасна армія, ще до повномасштабного вторгнення Росії мали інженерне обладнання для створення переправ, але більшість його вже використана для тимчасової заміни або ремонту зруйнованих мостів.
Напередодні контрнаступу їхні можливості були посилені інженерною технікою, наданою як в рамках військової, так і гуманітарної допомоги партнерами Києва. Хоча багато що з цього було використано, аби якось замінити знищені росіянами мости для руху як військового, так і цивільного транспорту, ймовірно, в України залишається ще достатньо засобів для ефективного наступу.
Мостоукладальна бронемашина Biber. Фото Міноборони Німеччини.
Середні броньовані мостоукладчики
Україна отримала певну кількість такого обладнання, як мостоукладальний танк «Biber» (Бобер) (більш ніж 20 таких машин надали Німеччина та Данія), а також мостоукладчик M6 США.
Biber базується на шасі танка Leopard 1 і несе штурмовий міст довжиною 22 метри і шириною 4 метри, який можна встановити за 2-3 хвилини. Міст може витримати бронетехніку вагою до 60 тонн.
Мостоукладальна бронемашина Бібер. Фото: Міноборони Німеччини
Середньобалочний міст
Міжнародний фонд для України (IFU) закупив невказану кількість середньобалочних мостів (MGB), які забезпечують переправу через водну перешкоду шириною від 9 до 31 метра з мінімальною вантажопідйомністю 70 тонн. Це алюмінієві мости, і один проліт такого мосту може бути укладений силами 15-20 інженерних працівників всього за 10-15 хвилин.
Закладка MGB. Фото МО Великої Британії.
Понтонні мости
Понтонний або наплавний міст — це суцільна платформа, яка тримається на місці декількома «поплавками», човнами з невеликою осадкою або спеціалізованими транспортними засобами-амфібіями для забезпечення точки переправи. Кількість «поплавків» і їхня плавучість визначають як розмір переправи, так і максимальне навантаження, яке вона може витримати.
Якщо міст побудований на базі амфібій, то при недостатній довжині прольоту він може виконувати також і роль «порома». Нідерланди передали Україні шість понтонних машин M3 Amphibious Rig, які дозволяють створити проліт довжиною 40 метрів. Також їх, як вже вказувалось, можна використовувати як транспортні пороми.
Вони доповнять наявні в Україні наплавні понтонні мости КрАЗ-255 ПМП, які використовуються для підтримки палубної переправи.
Нідерландська понтонна установка M3. Фото: wikicommons.
Моторизований наплавний міст (MFB)
MFB відрізняється від інших машин-мостоукладчиків тим, що це комбінований засіб – і понтонний міст, і автомобіль-амфібія одночасно. Це дозволяє швидше переміщати конструкцію мосту і додатково використовувати його як переправу.
Кілька MFB можна з’єднати разом, щоб створити традиційний понтонний міст. Франція поставила Україні невизначену кількість своїх систем PFM (pont flottant motorisé).
Французький моторизований плавучий міст PFM, який використовується як пором. Фото: CNIM (виробника).
Переправа через річку в умовах контакту з ворогом
Захоплені ЗСУ плацдарми поблизу Херсона дають можливість обійти найбільш потужні головні укріплення Росії та скоротити просування до Криму. Однак слід мати на увазі, що форсування річки в умовах зіткнення з ворогом вважається однією з найскладніших та найбільш ризикованих військових операцій, тим більш, що як і на попередніх етапах цієї війни, Україні зараз дуже не вистачає хоча б локальної переваги в повітрі.
Переправа через річку на очах у ворога – справді одна з найскладніших загальновійськових операцій. Посібник армії США з проведення таких операцій FM 90-13/FMFM 7-26 складається з понад 130 сторінок. Однією з головних перешкод на шляху до успіху річкових переправ є те, що часто неможливо переконатися, що підрозділи прибувають на пункти переправи на плацдармі в потрібний час і можуть швидко рухатися, аби мінімізувати час, коли вони є надто вразливими для ворожого вогню.
Вищевказаний посібник армії США розбиває операції з переправи військ через річку на п'ять етапів:
Фаза 1 – просування до річки
Перше завдання – захистити переправу, тобто місце висадки на міст, понтон або пором. На цьому етапі всі наявні вогневі засоби: артилерія, вертольоти, безпілотники та безпосередня авіаційна підтримка (якщо вона є) мають бути задіяні для придушення ворога на протилежному березі, на місці висадки підрозділів на землю. Якщо можливо, слід задіяти інші сили, які мають відволікти увагу противника за допомогою диверсійних атак в іншому місці – в нашому випадку це вже відбувається завдяки атакам на «лінії Суровікіна».
Фаза 2 – переправа через річку
Точку висадки на «ворожому боці» річки необхідно забезпечити. Це, здається, частково вже досягнуто на трьох плацдармах в районі Антоніського мосту та Козачих Лагерів, але важливо, щоб ці ділянки (принаймні ті, які обрані пунктами перетину), були посилені якнайшвидше, а ворог постійно придушувався артилерійським вогнем як прямою, так і непрямою наводкою, доповненим димовим та електронним засобами прикриття місця переправи та маневрів підрозділу. Одночасно треба придушувати вогнем сили противника, які можуть загрожувати переправі або посилити його оборону на березі висадки.
Фаза 3 – просування від місця висадки
Ця фаза включає будівництво мосту або швидке розгортання понтонів і/або поромів і початкову переправу піхотних і саперних підрозділів, танків і артилерії для забезпечення точки висадки та придушення ворожого вогню прямою і непрямою наводкою в зоні висадки. Одночасно слід продовжувати обстріли артилерією, гелікоптерами, безпілотниками та безпосередньою авіаційною підтримкою цілей на плацдармі й поблизу нього, а також кінцевих цілей.
Фаза 4 – захист плацдарму
На цьому етапі продовжується нарощування дружніх загальновійськових сил на березі висадки для забезпечення об’єктів плацдарму та захисту плацдарму від контратаки. Це потрібно для того, аби забезпечити час і простір для розміщення сил, необхідних для атаки з плацдарму за підтримки артилерії, гелікоптерів, безпілотників і безпосередньої авіапідтримки об'єктів «кінцевої» цілі.
Фаза 5 – розгортання атаки
Важливо, щоб план переправи «сягав за межі річки». Переправа є лише засобом подолати перешкоду, щоб потім захопити й перемогти ворога на «кінцевій» цілі, а у випадку переправи ЗСУ через Дніпро, плацдарм висадки на лівому березі буде просто «стартовою лінією» для наступної фази (фаз) звільнення Криму.
Висновок
Інститут вивчення війни (ISW) припустив, що росіяни все більше стурбовані тим, що ці українські плацдарми можуть стати «середньостроковими позиціями», і якщо українцям вдасться їх використати, то це зробить головні російські логістичні лінії значно більш уразливими, адже відкриє для ЗСУ максимально прямий шляху до Криму в районі, який, імовірно, гірше укріплений, ніж інші ділянки фронту на півдні.
Слід також враховувати, що форсування Дніпра саме по собі може бути здійснене як відволікаючий маневр, аби змусити росіян залучити резерви, переведені з інших ділянок фронту. Таким чином українці можуть значно ослабити позиції армії РФ на інших ключових напрямках контрнаступу.
Коментарі (0)