14 лютого член Палати представників Конгресу США Майк Тернер (республіканець від штату Огайо) оприлюднив інформацію, завдяки якій світова громадськість дізналася, що Росія перебуває на фінальній стадії розробки орбітальної ядерної зброї. Така зброя може бути використана для створення потужного електромагнітного імпульсу, що може вивести з ладу всю електроніку супутників, які забезпечують глобальний зв’язок, розвідку, навігацію та націлювання за допомогою GPS для військових систем США.
Збентежені цим викриттям, представники адміністрації президента Джо Байдена намагалися применшити загрозу, стверджуючи, що така зброя начебто стане «останнім заходом» для Росії, оскільки вона знищить також і російські супутники.
Але такі запевнення є ведмежою послугою з боку цих західних представників. Хоча Росія дійсно має власні військові супутники, вони мають набагато менше значення для операцій армії РФ, ніж американські супутники для армії США. Російський військовий потенціал базується насамперед на вогневій потужності артилерії та готовності нести великі втрати, тоді як західний підхід базується на точності й технологічній віртуозності. Якщо на перших етапах широкомасштабного конфлікту з використанням звичайних засобів обидві сторони втратять усі свої космічні активи, Росія у підсумку виграє від такого обміну.
Успішна диверсія ГУР: спецпризначенці спалили російський гелікоптер Ка-32 у Москві
Справа в тому, що російська орбітальна ядерна зброя не є зброєю на крайній випадок – вона є зброєю першого удару. Тобто вона була би зброєю першого удару, якби Росія вже не завдавала нам ударів багатьма іншими засобами. І та зброя, яку Кремль вже використовує, набагато небезпечніша, ніж орбітальна ядерна бомба.
Ця зброя – троянський кінь Росії.
Інфільтрація
Перше, що люди мають розуміти про Росію, це те, що вона давно вже вважає, що перебуває в стані перманентної війни з Заходом. Як зазначає експерт Chatham House з питань Росії Кейр Джайлз у своїй проникливій книзі «Війна Росії з усіма: і що вона означає для вас», у ментальному аспекті цієї неоголошеної війни всі відносини між Росією та Заходом мають бути зведені до нуля. Усе, що завдає шкоди Заходу, допомагає Росії, незалежно від місця чи масштабу події.
Не вбачаючи принципової різниці між війною та миром, Росія не має жодних застережень, які б обмежували її в агресивних діях, включаючи кібервійну, атаки програм-вимагачів та багато інших злочинних операцій. Сюди входять також і численні вбивства та терористичні акти в західних країнах. Нахабство Кремля дійшло до того, що його агенти підірвали фабрику боєприпасів у Чехії в 2014 році.
Однак найбільшу небезпеку становлять інтенсивні зусилля Росії з підриву західних політичних систем. Масова купівля росіянами елітної нерухомості у Великій Британії призвела до того, що Кремль тепер має значний вплив на британську політичну систему, а щедре фінансування Москвою зелених, червоних і коричневих партій на Європейському континенті збільшило її вплив і там.
В інших випадках, зокрема таких як Brexit, російські агітатори були залучені з обох боків барикади, адже метою росіян є не досягнення якогось конкретного результату, а створення максимального розбрату серед європейців. Найефектнішим досягненням Кремля, на думку Джайлза, став той карколомний переворот, який привів на президентську посаду Дональда Трампа – людину, чиї дії під час перебування на посаді мали очевидні ознаки глибокого впливу Росії.
Джайлз наводить розлогий перелік рішень Трампа, які очевидно пішли на користь Москві – всі вони були важливими на момент прийняття, але перераховувати їх наразі вже немає сенсу. На момент написання цієї статті Трамп продовжував відкрито чинити тиск на спікера Палати представників США Майка Джонсона (за допомогою «прогресивних лівих», які перебувають під безпосереднім впливом Кремля), вимагаючи, щоб той і далі блокував постачання вкрай необхідної Україні американської зброї. Більше того, він заявив, що в разі обрання його президентом він припинить будь-яку допомогу Україні, сприяючи тим захопленню України росіянами. Навряд чи Владімір Путін бажав більшого.
Але найбільше користі Кремль отримує не від корумпування вроздріб окремих західних політиків шляхом підкупу чи шантажу («компроматом»). Найпотужнішою зброєю Путіна була і є ідеологічна корупція цілих західних політичних партій. У цьому відношенні Росія показала себе набагато небезпечнішим противником США, ніж той же Китай. Це тому, що, попри свою відносну бідність, Росія є набагато більш близькою до Заходу ідеологічно й досить вправно використовує цю близькість як перевагу у війні ідей.
Підрив і сприяння трайбалізму
Росія веде підривну діяльність проти Заходу, фінансуючі західні партії «лівого крила» з 1917 року, і продовжує робити це і в наш час. Однак після падіння комуністичної системи Кремль, дотримуючись плану ідеологічної війни, викладеного Олександром Дугіним, створив щось на кшталт Альтернативно-правого Комінтерну, аби підірвати єдність Заходу тепер вже й руками удаваних «правих».
Основна ідея Кремля полягає у просуванні ідей трайбалізму через активістів рухів «Перш за все Німеччина», «Перш за все Франція», «Перш за все Америка» тощо. На думку росіян, це має балканізувати Захід, підриваючи ту основу, що його об’єднує і коріниться в раціоналізмі та гуманістичних ідеалах Просвітництва.
Ці спонсоровані Кремлем нативістські рухи в Європі значно посилились останнім часом через застосовувану Путіним політику сприяння створенню потужних хвиль біженців і передачу зброї терористичним групам. Коли Путін нищив Алеппо, його справжніми цілями були Берлін, Париж, Будапешт і Амстердам. І ці зусилля дали свої результати. Якщо Росія захопить Україну, на порядку денному постане ще страшніша бійня (і набагато ближче до Європи), яка загрожує підірвати основи демократії на всьому континенті.
План війни Дугіна проти ідей Просвітництва (яке він називає «лібералізмом») не такий вже й новий. Як зазначив Ф. А. Гайєк у своїй класичній «Дорозі до кріпосного права» 1944 року, ключовою політичною ідеєю Адольфа Гітлера було те, що націоналізм і соціалізм не суперечать один одному. Навпаки, він вважав, що поклик родового інстинкту є ключем до пробудження пристрасті, необхідної для реалізації колективістської програми. Саме тому нацисти й назвали себе «націонал-соціалістами».
Дугін захоплюється нацизмом – це очевидно. Але, як він зауважує, проблема нацизму як ідеологічної зброї проти Заходу полягає в тому, що там він має обмежений попит. Хіба що деякі мешканці скандинавських країн можуть купитися на це. Але пом'якшивши одержимість нацизму й дозволивши кожній країні мати свою власну «расу володарів», ви отримаєте універсальну формулу підриву моральних засад і розумових здібностей людей на Заході. Ця формула – племінний колективізм, він же націонал-соціалізм.
Саме цю формулу застосовує Трамп, щоб підірвати Республіканську партію – використовує антиімміграційну демагогію як її підґрунтя. Хоча Трампа часто відносять до «правого крила», справа в тому, що справжні американські консерватори ніколи не виступали проти імміграції до США. Він точно не є ідейним консерватором, адже виступає проти вільного підприємництва, не дотримується юдео-християнських постулатів і по факту не підтримує ідеї батьків-засновників Америки та тих традицій, на яких вона побудована. Скоріше він сповідує ідею племінного колективізму, що маскується під консерватизм. Проте Республіканська партія необачно повелася на цю токсичну приманку і, проковтнувши отруту, перетворилася з головного інструменту впровадження консервативної політики на контрольовану демагогами зомбі-організацію, якою вона є сьогодні.
Можна зазначити, що, хоча розробка належної імміграційної політики є законним питанням для законодавців, Трамп і його європейські колеги підходять до імміграції не як до типового політичного питання. Насправді рівень нелегальної імміграції за часів президенства Трампа був не нижчим, ніж за часів Барака Обами. Просто для Трампа та спонсорованих Кремлем європейських нативістських партій нелегальна імміграція є засобом агітації, тобто проблемою, яку насправді треба не вирішувати, а активно використовувати як засіб збудження страхів і розпалювання пристрастей у суспільстві.
Саме тому вони й виступають за перемогу Росії над Україною, адже вона неодмінно спровокувала б найбільшу глобальну кризу біженців з часів Другої світової.
Геостратегія
Для Кремля політика – це теж війна, просто дещо іншими засобами. Мільйони, які Кремль інвестував у розбещення західних політичних інституцій, принесли йому набагато більше прибутку, ніж мільярди, які він витратив на зброю.
Засліплений, дезорієнтований і одурманений цією пропагандистською кампанією, Захід дозволяв банді Путіна здобувати одну перемогу за іншою. Першого удару по Заходу вже було завдано. Далі буде ще більше ударів, і деякі з них будуть вже аж ніяк не символічними.
Якщо послідовники Трампа в Конгресі позбавлять Україну американської зброї, Україна може впасти. В такому разі мільйонна українська армія буде викреслена з бойових лав Заходу, а Росія значно зміцниться як матеріально, так і технічно; російські війська просунуться аж до кордонів НАТО – Польщі та Румунії; спонсоровані Кремлем нативістські партії в Європі прийдуть до влади; і ключова вразливість Росії вздовж її південно-західного кордону, яка поки що заважає росіянам захопити країни Балтії, буде усунена.
США будуть дискредитовані у світі як ненадійний союзник, і це не залишить Тайваню та багатьом іншим країнам, що межують з Китаєм чи Росією, іншого вибору, окрім як поступитися всім, чого від них вимагають нові вершителі долі світу.
А застосування орбітальної ядерної зброї для виведення озброєнь американської армії з ладу буде лише вишенькою на торті.
Тільки мудрі можуть бути вільними. Якщо ми дійсно хочемо уникнути непоправної геостратегічної катастрофи, громадяни всіх демократичних країн повинні нарешті прокинутися.
Роберт Зубрін – американський аерокосмічний інженер. Його остання книга «Новий світ на Марсі: що ми можемо створити на Червоній планеті» нещодавно була опублікувана видавництвом Diversion Books.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
Коментарі (0)