ПОГЛЯД: Скільки ще дозволятимуть Путіну тягнути час?

Минулими вихідними до Києва під гучні фанфари прибули лідери Великої Британії, Франції, Німеччини та Польщі, щоб висунути Кремлю безпрецедентний ультиматум. Вони оголосили, що час для розмов закінчився. Якщо до понеділка президент Росії Владімір Путін не погодиться на безумовне 30-денне припинення вогню, він стикнеться з новими жорсткими санкціями і збільшенням поставок зброї в Україну.

«Всі ми тут, разом зі США, закликаємо Путіна: якщо він серйозно налаштований на мир, то у нього є шанс показати це зараз», – заявив прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер.

На якусь мить здалося, що цей сміливий крок може відродити мирні зусилля, що пробуксовують. Зрештою, якби Путін погодився на припинення вогню, шлях до більш предметних переговорів був би відкритий. Якби він відмовився, Захід посилив би тиск на Москву, щоб змусити її переглянути свою позицію. Однак у Путіна  були інші ідеї. На поспіхом організованій опівнічній прес-конференції в Кремлі він вирішив не відповідати безпосередньо на ультиматум Заходу і натомість запропонував двосторонні переговори з Україною.

Більше по темі

Після майже десятирічної перерви урядовці США з’явилися на економічному форумі Росії

Помічник Путіна Ушаков підтвердив, що делегація США на чолі з головою Федеральної комісії з образотворчого мистецтва США Родні Мімсом Куком відвідує ПМЕФ-2026, щоб обговорити культурні зв’язки на тлі загальних зусиль Заходу щодо відокремлення культури від політики, попри війну Росії в Україні.

Заява Путіна про готовність відновити переговори з українською владою вперше з перших місяців війни затьмарила суботній ультиматум і підірвала швидкоплинне відчуття єдності та рішучості Заходу. Як і слід було очікувати, президент США Дональд Трамп першим порушив лад, опублікувавши заяву, в якій закликав Україну «негайно» прийняти пропозицію Путіна, щоб визначити, чи мирна угода дійсно можлива.

Було неясно, чи був ультиматум досі в силі. У понеділок німецькі урядовці заявили, що «годинник цокає», але коли опівночі сплив крайній термін, не вжили жодних заходів. Тим часом, за даними Bloomberg, київська четвірка тихо вирішила дочекатися потенційної російсько-української зустрічі в четвер у Стамбулі, перш ніж вдаватися до якихось дій. Це було повною протилежністю відомій зовнішньополітичній пораді президента США Теодора Рузвельта «говорити м’яко з великою палицею в руці». Натомість європейські лідери вирішили говорити дуже голосно, не маючи при цьому ніякої палиці.

Ухильна відповідь Путіна на ультиматум про припинення вогню, висунутий минулими вихідними, повністю відповідала його невловимому підходу до всього мирного процесу під проводом США. З моменту початку попередніх переговорів у лютому Путін послідовно висловлював свою підтримку миру і водночас висував довгий список додаткових вимог, які роблять справжній прогрес у мирному врегулюванні війни практично неможливим. У якийсь момент він навіть поставив під сумнів легітимність української влади і запропонував передати Україну під управління ООН.

На противагу цьому, Україна продемонструвала готовність іти на компроміси в інтересах миру. Київ визнав, що будь-яке врегулювання шляхом переговорів, швидше за все, залишить окуповані Росією регіони України під фактичним контролем Кремля, і підтримав пропозицію США про 30-денне безумовне припинення вогню. Не стало несподіванкою, коли в неділю президент Володимир Зеленський швидко погодився із закликом Трампа прийняти російську пропозицію про двосторонні переговори. У нинішніх умовах навіть найтупіші спостерігачі не можуть не дійти висновку, що зараз головною перешкодою на шляху до миру є Путін.

Теоретично залишається можливим, що заплановані на цей тиждень двосторонні переговори призведуть до якогось прориву, але минулий досвід підказує, що шансів на реальний прогрес дуже мало. Навпаки, переговори, швидше за все, закінчаться безрезультатно, а російська делегація дасть достатньо фальшивих надій, щоб виправдати ще один раунд тривалих зустрічей. Справжнє питання полягає в тому, скільки ще Путіну дозволятимуть тягнути часу, перш ніж терпець Заходу остаточно увірветься.

Зараз має бути очевидно, що Путін не зацікавлений у припиненні війни. Він відмовляється йти на будь-які значущі поступки і продовжує наполягати на максималістських умовах миру, які залишать післявоєнну Україну розділеною, роззброєною, ізольованою і беззахисною перед обличчям майбутньої російської агресії. Не потрібно багато уяви, щоб передбачити, що саме Путін запланував для України, якщо його умови будуть виконані.

Той, хто вважає, що Путін готовий піти на компроміс щодо України, явно не розуміє його глибоко ревізіоністського світогляду та його імперських амбіцій. Західні лідери говорять про необхідність дипломатичного діалогу і взаємних поступок, а Путін розглядає нинішнє вторгнення в набагато більш екзистенціальних термінах як історичну місію з метою відіграти назад розпад Радянського Союзу і відродити Російську імперію.

Російського лідера цілком влаштовує ідея переговорів – зараз він хоче виграти час і послабити рішучість Заходу, але він не зупиниться доти, доки Україна не буде знищена як держава. Трамп доклав законних зусиль для укладення щедрого миру, але настав час визнати, що Путін не веде переговори в дусі доброї волі і реагує лише на мову сили.

Пітер Дікінсон є редактором служби Атлантичної ради «UkraineAlert».

Ця стаття передруковується з дозволу UkraineAlert Атлантичної ради. З оригіналом можна ознайомитися тут.

Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають точку зору Kyiv Post.