Попри наполегливі мирні зусилля президента Трампа та європейських лідерів, Путін продовжує війну.
НАТО має справу з лідером-убивцею, який ніяк не зупиниться. Та поведінка Альянсу нагадує дії поліції, що намагається вмовити людину в поясі смертника, озброєну до зубів і з довжелезним кримінальним минулим. Таку людину можна зупинити лише силою. Тож в Україні продовжуються вбивства й хаос, а дипломатичні зустрічі не приносять результатів.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Путін зустрівся з Трампом на Алясці 15 серпня. Сторони залишилися при своїх позиціях, але домовились зустрітися знову, аби спробувати дійти згоди. 18 серпня Трамп провів ще один саміт у Вашингтоні з Володимиром Зеленським та європейськими лідерами, які пообіцяли надати Україні «гарантії безпеки» у вигляді «військової присутності на місці».
Посланці Трампа провели переговори щодо Ірану, але до прориву ще далеко
Америка допоможе, запевнив Трамп, але не шляхом відправлення військ, запровадженням санкцій чи постачанням зброї Україні. Як відреагував Путін? Масованими ракетними й дроновими ударами по українських цивільних, посиленням наступу на фронті та заявою Кремля, що «військова присутність на землі» спровокує Третю світову війну: «вкотре беззастережно відхиляємо будь-які сценарії із розгортанням контингентів НАТО в Україні, оскільки це несе ризик неконтрольованої ескалації з непередбачуваними наслідками».
Надання Україні «гарантій безпеки» у формі відправки військ — крок похвальний, але вкрай ризикований. Якщо залучати солдатів із країн НАТО, вони стануть легкою здобиччю для сил Путіна, а удар по одному буде розцінений як напад на всіх 32 членів Альянсу.
Це призвело б до застосування Статті 5, а «непередбачувані наслідки» означали б війну по всій Європі. Інститут вивчення війни у Вашингтоні пояснив проблему так: «Росія відкидає будь-яку можливість розміщення контингенту будь-якої держави-члена НАТО в Україні та погрожує вважати такі сили легітимними військовими цілями». Трамп та європейські лідери підтвердили, що будь-яке розгортання миротворчих сил в Україні не буде вважатися офіційним контингентом НАТО. А миротворці ООН не можуть бути задіяні, оскільки Росія скористається правом вето в Раді Безпеки.
Путін нічого не хоче чути — але так само й Трамп із його командою. Інакше вони давно б відмовилися від «мирних» переговорів та вдалися до жорсткого економічного й військового тиску на Росію. 19 серпня глава МЗС РФ Сергій Лавров відкрито заявив, що справжня мета Кремля в Україні — не обмін територіями чи перемир’я, а повний політичний контроль над країною. Тож Трамп намагається досягти мирної угоди, на яку Москва ніколи не погодиться.
У лютому Трамп фактично зірвав мирний процес, коли разом із віцепрезидентом публічно й без причин принизив президента України. Це лише додало Путіну впевненості. Трамп до недавнього часу уникав критики на адресу агресора, не погрожував Путіну силою чи санкціями й не вимагав поступок.
Тож не дивно, що Путін не пішов на жодні поступки й проігнорував дедлайни Трампа щодо припинення вбивств. Ба більше, йому вдалося домогтися фактичної згоди Трампа під час переговорів в Алясці на те, щоб Україна віддала частину Донеччини — пропозиція, що напряму перегукується з «мюнхенською схемою» Гітлера 1938 року. Як і Гітлер у Чехословаччині, Москва використала б цю територію як плацдарм для майбутніх вторгнень.
Але «човникова дипломатія» Трампа, його риторика, показові ініціативи та гучні саміти поки що не дали жодних конкретних результатів і лише дозволяють Путіну безперешкодно продовжувати свій кривавий наступ.
Переговори в Алясці не принесли результатів, а вашингтонські саміти звелися лише до обговорення «гарантій безпеки», які Путін миттєво відкинув. Колишній російський дипломат Борис Бондарєв у коментарі The Moscow Times зазначив: «[Євро-Трампівська] зустріч дала сторонам можливість заявити про прагнення миру, хоча насправді вони й надалі діятимуть по-старому. Трамп намагатиметься підтримувати дружні стосунки з Путіним без санкцій, а Путін продовжуватиме війну, переконуючи світ, що вони із Трампом працюють над досягненням миру».
Трамп ігнорує поради американських військових експертів. Після переговорів на Алясці генерал у відставці Філіп Брідлав наголосив: «Росія ніколи не прагнула миру в Україні, не прагне зараз і не прагнутиме в майбутньому», хіба що після завоювання. Водночас малоймовірно, що Трамп ознайомився з відкритим листом, який у 2023 році написав йому російський режисер і письменник Едуард Тополь. У ньому він пояснював, що будь-які спроби укласти мир із Кремлем приречені, війна закінчиться лише поразкою Росії, а співпраця між Москвою і Вашингтоном неможлива.
«Як автор п’ятдесяти книжок і понад десятка фільмів про Росію, я вважаю себе вправі проінформувати вас», — написав Тополь. — «Ви маєте знати: він (Путін) не здатен зупинити війну з Україною, навіть якщо ви подаруєте йому свою резиденцію Mar-a-Lago у Палм-Біч, Trump Tower у Нью-Йорку та з десяток власних гольф-клубів. І не тому, що він не хоче перепочити від війни, а тому, що він просто не може цього зробити».
Російські революції, за словами Тополя, завжди відбувалися після повернення солдатів з невдалих воєн. Найближчий приклад — вихід радянських військ з Афганістану у лютому 1989 року, що спричинив хаос у СРСР і зрештою його розпад. «Знаючи це, – підкреслив він, – Путін не може зупинити війну проти України й повернути війська додому. Тому він мріє окупувати не лише Україну, а й країни Балтії, Фінляндію, Польщу та інші території, щоб армія залишалася далеко від Москви. Адже він добре розуміє, що станеться, якщо півтора мільйона солдатів – професійних вбивць, грабіжників та ґвалтівників – повернуться з українського фронту».
Війна також дала Путіну змогу позбутися двох мільйонів противників його режиму — тих, хто втік із країни, потрапив за ґрати чи був мобілізований. Тополь підсумував: «Я не хочу, щоб Путін — офіцер КДБ, злодій і вбивця мільйонів — і далі безсоромно обманював вас, вводив в оману й дезорієнтував мого Президента. Якщо ви справді хочете зупинити Путіна та імперські амбіції принаймні половини населення Росії, потрібно знизити ціну на нафту щонайменше до $25 за барель і надати Україні зброю, яка дозволить розгромити агресора. Що ж до вашого прагнення налагодити американсько-російське бізнес-партнерство — не на словах, а насправді, — то це може статися за сто років або ж не статися ніколи».
Передрук з [email protected] – Diane Francis on America and the World.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.
ПОГЛЯД: Як Україна ізолює Крим
