Однією із найяскравіших характеристик вражаючої та захопливої розповіді Барбари Такман про занурення світу в Першу світову війну під назвою «Зброя серпня» є очевидна випадковість у розгортанні драми.

На кожній сторінці оповіді виникає відчуття, що невеликий поворот тут, незначне відхилення там могли б призвести до зовсім іншого результату. І все ж коли ви усвідомлюєте увесь масштаб подій у їхній сукупності, вас вражає те, що світ опинився у вирі жахливої хвилі, в якій кожне невелике збурення вплинуло на остаточну траєкторію розвитку подій.

Advertisement

За день до оголошення Великою Британією війни Німеччині британський міністр закордонних справ сер Едвард Грей висловив думку, що «ліхтарі гаснуть по всій Європі, і ми більше за все життя не побачимо, як їх запалюють». Він, звичайно, перебував лише за добу до доленосного важливого рішення, тож мав перевагу певного попереднього уявлення про те, що далі мало статися. Якби заходи були вжиті вчасно, можливо, хвилю, яка невдовзі поглинула людство, ще можна було б зупинити.

Росія збирається посадити на 18 років журналіста WSJ Гершковича
Більше по темі

Росія збирається посадити на 18 років журналіста WSJ Гершковича

В Єкатеринбурзі у закритому форматі відбувся дводенний розгляд справи американського журналіста.

Зараз ми знову опинилися у подібному становищі. Відсутність вже тривалий час колективного лідерства поступово дозволила небезпечним течіям накопичуватися, загрожуючи з різних напрямків. І тепер під нами потужний вир, який загрожує втягнути у війну всю людську цивілізацію.

Advertisement

Інтенсивність цих потоків постійно зростала здебільшого тому, що ми не змогли їх зупинити, коли вони були ще порівняно слабкими.

Десять років тому новина про те, що Північна Корея поставила балістичні ракети Росії з відвертим наміром зруйнувати міста європейської країни, викликала б шок  серед міжнародної спільноти й резонанс надзвичайного масштабу. Сьогодні це викликає лише кволі заяви про «занепокоєння», що свідчить про майже повну байдужість до можливих наслідків.

Advertisement

Сприятливі умови для початку широкомасштабної війни спричиняються зазвичай не тільки конкретними геополітичними домовленостями. У будь-який момент людської історії можна було оглянути карту земної кулі й встановити союзи й осі, через які може спалахнути світова пожежа. Натомість те, що переводить ці теоретичні міркування у реальну площину, схоже на психічний колапс, на заціпеніння та нездатність чинити опір і плисти проти течії.

Коли диктатори усвідомлюють цю слабкість і починають діяти, інші також набираються сміливості й вдаються до дій, і врешті-решт кількість дійових осіб переважає будь-яку здатність контролювати хід подій. Зусилля в одному місці, очевидно, лише стимулюють небажані діяти в іншому. Через цю нестабільність увесь світовий порядок поступово занурюється у хаос.

Advertisement

По суті, рух до світової війни є прикладом зворотнього зв’язку. Чим більша кількість конфліктів виникає у світі, тим серйознішим стає кожен із них, і кожен дає поштовх подіям в загальному русі. Таким чином, кожен поворот цього потоку заохочує інших скористатися своїм шансом, і повільно, але впевнено, нас затягує у жахливий вир.

Це переконливі уроки, які ви засвоюєте під час читання книжки Барбари Такман, а також опису Черчиллем початку Другої світової війни в «Бурі, що насувається». Але навіть якщо війні вдається запобігти, іноді не вдається запобігти виникненню політичної нестабільності та зміні балансу сил, який, навіть якщо його згодом відновити, може сприяти утворенню глобальної системи автократій, а не демократії.

Advertisement

Давайте оцінимо наявні потенційні можливості.

Росія напала на Україну. Ті, хто протистоїть Заходу, мали достатньо часу, щоб наростити свій військовий і політичний потенціал і свої мережі постачання всього необхідного для війни. Росії допомагають Північна Корея, Іран та деякі інші країни. Утворилась міцна вісь автократій, чому, можливо, можна було б запобігти, якби Україну одразу активно підтримали. Цей зростаючий рівень організації вісі зла утворює механізм, перемогти який із кожним днем стає все важче. А діяльність цього механізму, своєю чергою, сприяє ескалації війни, надаючи їй потужного імпульсу.

Advertisement

Квола реакція Заходу стала наочним уроком для авторитарних режимів по всьому світові. Венесуела теж уважно спостерігала за всім цим. Якщо уряди Європи не здатні зупинити війну на власному континенті, а США ніяк не можуть набратися рішучості та почати діяти, що може зупинити захоплення Гайани?

Ми не знаємо повною мірою, які висновки щодо Тайваню робить наразі Китай, але відсутність на Заході рішучості та параліч волі у питанні підтримки України не можуть не робити плани Пекіна більш реалістичним.

Насильство на Близькому Сході є ще одним симптомом слабкості Заходу. Хусити не могли б і мріяти про те, щоб кинути виклик безпеці Червоного моря, якби не вірили, що Заходу забракне волі забезпечити безпеку цього важливого торговельного шляху. Увесь світ зараз бачить слабкість західних демократій.

Звертаючись до аналогії Черчілля, у світі наразі зростає кількість штормів, які загрожують об’єднатися в одній величезній бурі, розмах і масштаби якої такі, що їм не під силу протистояти будь-якій нації. Сьогодні Україна перебуває в епіцентрі подій, і це той «ідеальний шторм», якому ми всі повинні протистояти, аби неспростовно довести світові, що імперські авантюри здатні призвести до катастрофи. Саме тут ми маємо можливість припинити триваючий безлад, який може стати каталізатором ще страшнішого хаосу.

Ця небезпечна суміш хвиль хаосу включає мотиви тих, кому ще більша війна є тільки вигідною. Триваюча катастрофа, якої зазнає в Україні російська армія, значно сприяє спалаху більшої війни, яка відволікла б увагу від війни в Україні та перетворила б її на локальну невдачу в ширших зусиллях Кремля дестабілізувати Захід. Так само будь-яка ширша війна відволікла б увагу світу від нападу на Гайану, Тайвань або будь-яку іншу агресію з метою загарбати чужі території, що у більш мирні часи сприймалося б як надзвичайна подія.

Єдине позитивне, що можна сказати про ситуацію, у якій ми наразі опинилися, це те, що поки не дійшло до оголошення війни між двома великими державами Сходу та Заходу.

Попри ефект зворотного зв’язку, про який я говорив, не слід занурюватися у пригнічені й деструктивні настрої, вважаючи, що війна чи глобальні руйнівні зміни світового порядку неминучі. Їх ще можна попередити. Але їх точно не можна зупинити, сподіваючись, що відмова від активних дій призведе до того, що шторми самі собою припиняться, залишивши після себе спокій і тишу. Ми вже далеко за межами цього етапу. Бурю можна зупинити лише за рішучого лідерства Заходу.

Видається абсурдом, що з цьогорічного оборонного бюджету США у розмірі 842 мільярди доларів лише 0,05% було виділено на запобігання війні в країні, доля якої може визначити, чи зануриться світ у глобальну війну. Більш активне використання цього величезного потенціалу для припинення агресії проти України буде гарантією, що оборонний бюджет США не доведеться збільшувати на порядки, коли Америка вимушена буде запобігати конфлікту планетарного масштабу.

Нарешті, слід зазначити, що третя світова війна може перерости в обмін ядерними ударами. Тобто ставки на придушення в зародку зростаючої руйнівної сили тиранії не можуть бути вищими.

Було б катастрофічною помилкою, яка коштувала б нам величезних грошей, знову вимкнути ліхтарі в Європі та світі. Але з кожним днем зволікання їхнє світло ставатиме все більш тьмяним.

Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.

Чарльз Кокелл, професор астробіології Единбурзького університету.