ПОГЛЯД: Путін. Омана

У понеділок вранці американські та російські переговірники зустрілися в Ер-Ріяді, щоб обговорити потенційне припинення вогню і мирну угоду для припинення війни в Україні. Вони ні про що не домовилися.

Йшлося про безпеку комерційного судноплавства у Чорному морі, і . Спочатку, у вівторок, здавалося, що й тут переговори провалилися. У вівторок [постпред РФ при ЄС] Владімір Чижов заявив російським ЗМІ, що «не буде оголошено ніякої угоди через позицію України».

Москва вкотре намагається вбити клин між Вашингтоном і Києвом, перекладаючи провину на президента України Володимира Зеленського.

Білий дім це проігнорував. Команда Трампа опублікувала власну заяву, в якій йдеться про те, що «Сполучені Штати і Росія домовилися забезпечити безпеку судноплавства, виключити застосування сили і запобігти використанню комерційних суден у військових цілях у Чорному морі».

Більше по темі

Україна за червень уразила 11 НПЗ та понад 20 стратегічних об’єктів РФ — Міноборони

Міноборони підбило підсумки далекобійних ударів за червень: під ураження потрапили НПЗ, підприємства ВПК, центри космічного зв’язку, кораблі та логістика РФ.

По суті, це віддзеркалює аналогічну заяву щодо результатів зустрічей експертних груп США та України в Саудівській Аравії.

Пізно ввечері у вівторок Кремль відкрив вогонь у відповідь, заявивши, що перемир’я на Чорному морі «вступить в силу» лише після зняття санкцій.

Будьмо відвертими: команда Путіна – як ми й попереджали у вашингтонському виданні The Hill – тягне час із командою Трампа. Ці так звані переговори про припинення вогню більше спрямовані на відновлення відносин між США і Росією, ніж на вирішення війни в Україні. Безпека торгового судноплавства в Чорному морі не зупинить Росію.

Для Росії це тактика затягування часу, щоб виграти його для розширення війни Путіна проти України; для Вашингтона на карту поставлені майбутні ділові операції. І держсекретар Марко Рубіо, і президент Дональд Трамп чітко дали це зрозуміти.

Рубіо з ентузіазмом вихваляв «надзвичайні можливості», економічні та геополітичні, якими обидві країни зможуть скористатися після завершення війни в Україні. Трамп додав, що він «намагається укласти деякі угоди про економічний розвиток» з Москвою.

Президент Росії Владімір Путін повністю розуміє Трампа і те, як грати на його непомірному его.

Спеціальний посланник Трампа на Близькому Сході Стів Віткофф розповів Такеру Карлсону в його подкасті минулими вихідними, що Путін молився за «свого друга» після першого замаху на його життя в Батлері (штат Пенсильванія) і подарував йому його портрет, який замовив у російського художника.

У лютому Путін похвалив делегацію Трампа в Ер-Ріяді за те, що вона не критикувала Росію, як це робили попередні адміністрації, додавши, що, окрім геополітики, обидві країни рухаються до поглиблення взаємодії у сфері космосу, економіки та «нашої спільної роботи на світових енергетичних ринках». Міністр закордонних справ Росії Серґєй Лавров додав: «Була велика зацікавленість... в усуненні штучних бар’єрів на шляху розвитку взаємовигідного економічного співробітництва».

Рубіо заковтнув наживку і сказав, що закінчення війни стане «ключем, який відкриє двері» для «потенційно історичного економічного партнерства». Але для цього потрібно, щоб Росія припинила свій напад на Україну, а Україна припинила опір.

Помилкою зараз є те, що в Україні існує якесь «перемир’я», і що Росія дотримується його, а Зеленський – ні.

Минулого тижня під час телефонної розмови з Трампом Путін погодився «утриматися від ударів по українській енергетичній інфраструктурі протягом 30 днів». Він не погодився взяти на себе зобов’язання щодо повного, безумовного 30-денного припинення вогню, на що погодився Зеленський.

Путін «утримувався» недовго: за кілька годин після тієї телефонної розмови Росія завдала авіаударів по енергетичній інфраструктурі Слов’янська та залізничній енергосистемі в Дніпропетровській області.

Наступного дня Росія навмисно вдарила по газовимірювальній станції «Суджа» в Курській області, що, ймовірно, було операцією під чужим прапором – спробою дискредитувати Київ, який, мовляв, порушив «угоду» про ненапад на енергетичну інфраструктуру.

Цілком очевидно, що Путін не зацікавлений у західному варіанті миру. Для нього мир – це коли Україна більше не чинить опору, і адміністрація Трампа, свідомо чи несвідомо, все частіше створює умови для цього, не даючи українцям зброю, боєприпаси та розвіддані.

На заваді стоїть Зеленський зі своїми генералами, і Путін робить усе можливе, щоб переконати команду Трампа прибрати його з рівняння – тим більше, що російська армія цього зробити не здатна.

Те, чого путінська армія не може досягти на полі бою – вирішальної перемоги – вона прагне домогтися, атакуючи мирних українців і їхню культуру, і це теж геноцид. Останнього тижня вони бомбардували цивільні об’єкти в Одесі, Запоріжжі та Києві. У понеділок це були Суми, де було поранено щонайменше 101 особу, в тому числі 23 дитини. Цілями були 26 будівель, серед яких школи, дитячий садок, лікарня та 16 житлових будинків.

Проте адміністрація Трампа на чолі з Віткоффом продовжує підривну кампанію проти Зеленського, намагаючись змінити наратив про Путіна, про війну, яку він розв’язав, і про його зусилля зі знищення України. Ці наративи зображують українського президента корумпованим, нелегітимним лідером, який не хоче миру і привозить в Україну лідерів інших країн для «пропагандистських турів» з метою збору коштів.

Віткофф дійшов до того, що сказав: «Я не вважаю Путіна поганим хлопцем» і назвав його розумним, милосердним і щирим. В інтерв’ю на подкасті Карлсона він додав, що у відносинах з Росією досягається прогрес, «який ніхто не вважав можливим».

Так, Путін залишається собою. Поки світ очікує його арешту за ордером Міжнародного кримінального суду за воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, його армія продовжує бити балістичними ракетами і дронами по українських містах і селах, школах, ринках, житлових кварталах, церквах, лікарнях і торгових центрах.

Путін повністю зневажає й своїх солдатів. Російська армія продовжує наступати попри те, що втрачає понад 1 000 солдатів щодня (від початку так званої «спеціальної військової операції» понад три роки тому втрати склали 905 940). Для порівняння: за 10 років бойових дій в Афганістані Радянський Союз втратив 13 310 солдатів загиблими, 35 478 пораненими і 311 зниклими безвісти.

У суботу російська армія втратила 1 210 солдатів, у неділю – 1 470, у понеділок – 1 280.

Вражає непохитна стійкість українських військових. Всупереч наративу про Україну, яка «програє» війну і не має «жодних карт на руках», і  словам Трампа про те, що Україна «може не вижити», минулого тижня вони завдали успішних ударів по авіабазі Енгельс – головній базі стратегічної бомбардувальної авіації, звідки літають російські стратегічні бомбардувальники Ту-95 і Ту-160 з ракетами, якими б’ють по Україні, а також по нафтопереробному заводу в Туапсе за допомогою ударних безпілотників. Такими ударами по глибоких тилах Росії українці впливають на її здатність вести і фінансувати свою війну.

У запеклому бою вони звільнили селище Надія в Луганській області, просунулися на 1,5 кілометра вглиб Бєлгородської області Росії і відбили атаку російського «спецназу» з використанням газопроводів у Суджі 9 березня. А в понеділок, як повідомляється, Сили спеціальних операцій України знищили ракетами два російські гелікоптери Ка-52 і два Мі-8 у Бєлгородській області.

Україна залишається повністю здатною захистити себе і покарати Росію. За даними Генерального штабу ЗСУ, Росія виводить деякі підрозділи з України, оскільки втрати їхнього особового складу перевищили 50 відсотків. Також повідомлялося, що 25 березня в Бєлгородській області був убитий генерал Александр Лапін.

Путін блискуче розігрує свої козирні карти для досягнення кінцевої мети, але він також є реалістом. Перед телефонною розмовою з Трампом 18 березня він провів закриту зустріч із російськими бізнесменами на з’їзді Російського союзу промисловців і підприємців і, як повідомляється, сказав їм «готуватися до затяжної війни». Він сказав їм, що переговори про припинення війни будуть «довгими й важкими».

Команді Трампа слід прокинутися від російської «переговорної» тактики. Для початку слід на місце Віткофа повернути відставного генерал-лейтенанта армії Кіта Келлоґґа. Першим питанням – вимогою – має бути припинення атак, а не безпека судноплавства в Чорному морі, не пауза в нападах на енергетичну інфраструктуру, не угода про рідкісноземельні мінерали, не питання чотирьох «захоплених територій». І якщо Росія не хоче припинити атаки, то зробіть так, щоб їх зупинила Україна. Краще мати справу з наступником Путіна, ніж із цим Божевільним Владом.

Їм слід прислухатися до того, що директор ЦРУ Джон Реткліфф сказав нещодавно в Конгресі: «Я хочу сказати, що стосовно українського опору, український народ і українські військові були недооцінені протягом декількох років... Я переконаний, що вони воюватимуть голими руками, якщо доведеться, якщо у них не буде умов, прийнятних для тривалого миру».

Колись президент Джордж Буш сказав: «Це не пройде – ця агресія проти Кувейту». Тепер йдеться про Україну. Зробіть так, щоб Україна перемогла.

Погляди, висловлені в цій статті, належать авторам і не обов’язково відображають точку зору Kyiv Post.

© 2025. Джонатан Е. Світ і Марк К. Тот. Всі права захищені.